Трістрам Шенді - Лоренс Стерн

З цієї причини більшість вважає за краще їхати через Бове.

Розділ ІV

«Але перш ніж покинути Кале, – сказав би мандрівник-письменник, – не погано б дещо про нього розповісти». – А на мою думку, дуже погано – що людина не може спокійно проїхати через місто, не потривоживши його, якщо місто його не чіпає, але йому неодмінно треба оглядатися на всі боки й діставати перо біля кожної канави, через яку він переходить, просто для того, щиро кажучи, щоб його дістати; адже якщо судити з того, що було такого написано всіма, хто писав і скакав галопом – або хто скакав галопом і писав, що не зовсім одне і те ж, – або хто, для більшої швидкості, писав, скачучи галопом, як це роблю я нині, – починаючи від великого Аддісона, в якого на з… висіла сумка зі шкільними підручниками, що залишала при кожному поштовху садна на крупі його коня, – немає серед усіх цих наших верхівців жодного, який не міг би проїхатися спокійною інохіддю по власних володіннях (якщо вони у нього є) і, не замочивши чобіт, із таким же успіхом описати все, що йому потрібно.

Щодо мене, то, Бог мені суддя (до якого я завжди звертатимусь як до верховного трибуналу), – нині я знаю про Кале (якщо не брати до уваги дрібниць, про які мені розповів цирульник, коли гострив бритву) не більше, ніж про Великий Каїр; адже я зійшов із корабля вже у сутінках, а виїхав рано-вранці, коли ще нічого не було видно; проте готовий побитися об яку завгодно дорожню заставу, що, взявшись за справу вміючи, замалювавши те та се однієї частини міста і занотувавши дещо в іншій, – я хвилину зараз же настрочу розділ про Кале завдовжки в мою руку; і притому з такими ґрунтовними подробицями про кожну дивину цього міста, що ви мене вважатимете за секретаря міського управління Кале, – і дивуватися тут нічому, сер, – хіба Демокрит, що сміявся вдесятеро більше, ніж я, – не був секретарем Абдери? і хіба цей… (я забув його ім’я) набагато розсудливіший, ніж ми обоє, не був секретарем Ефеса? – Більш того, все це буде описано, сер, із таким знанням справи, з такою ґрунтовністю, правдивістю й точністю…

Гаразд, якщо ви мені не вірите, звольте на покарання прочитати наступний розділ.

Розділ V

Кале, Calatіum, Calusіum, Calesіum.

Місто це, якщо вірити його архівам, а в цьому разі я не бачу ніяких підстав сумніватися в їх достовірності, – було колись усього лише невеликим селом, що належало одному з перших графів де Гінь; а позаяк нині він хвалиться не менше ніж чотирнадцятьма тисячами жителів, не вважаючи чотирьохсот двадцяти окремих родин в la basse vіlle,[322] або в передмістях, – то, треба гадати, він досяг нинішньої своєї величини не відразу і не одним замахом.

Хоча в цьому місті є чотири монастирі, в нім тільки одна парафіяльна церква. Я не мав нагоди точно виміряти її величину, але скласти собі задовільне уявлення про неї не важко – бо якщо церква вміщує всі чотирнадцять тисяч жителів міста, то вона має бути значних розмірів, – а якщо ні, – то дуже шкода, що в них немає іншої. – Побудовано її у формі хреста і присвячено Діві Марії; дзвіниця, увінчана шпіцом, височіє над серединою церкви і поставлена на чотирьох стовпах, легких і витончених, але в той же час досить міцних. – Церкву прикрашено одинадцятьма вівтарями, більшість яких скоріше ошатні, ніж красиві. Головний вівтар своєрідний шедевр; він із білого мармуру і, як мені казали, близько шістдесяти футів у висоту – коли б він був іще вищий, то дорівнював би самій Голгофі – тому я по совісті вважаю його досить високим.

Ніщо мене так не вразило, як велика площа, хоча я не можу сказати, щоб її було добре вимощено чи красиво забудовано, але вона розташована в центрі міста, і на неї виходять більшість вулиць, особливо цієї його частини. Якби можна було влаштувати фонтан у Кале, що, мабуть, неможливо, то, оскільки такий предмет слугує великою прикрасою, жителі міста, поза сумнівом, розташували б його в самому центрі цієї площі, яка, на відміну від наших скверів[323] не квадратна, а прямокутна, – тому що зі сходу на захід вона на сорок футів довша, ніж із півночі на південь.

Ратуша на вигляд досить непоказна будівля й утримується далеко не зразково; інакше вона була б іншою великою прикрасою міської площі; втім, вона задовольняє своє призначення і чудово підходить для прийому членів магістрату, які час від часу в ній збираються; таким чином, мабуть, правосуддя в Кале відбувається справно.

Мені багато говорили про Курген, але в нім немає зовсім нічого гідного уваги, це особливий квартал, населений виключно матросами та рибалками; він складається з кількох вузеньких вулиць, забудованих чистенькими, здебільшого цегляними будиночками, і надзвичайно багатолюдний, але оскільки цю багатолюдність неважко пояснити характером їжі, – то й у нім теж немає нічого цікавого. – Мандрівник може відвідати його, щоб у цьому переконатись, – але він ні в якому разі не мусить залишити без уваги la tour de guet;[324] вежу цю названа так унаслідок свого особливого призначення: під час війни вона служить для того, щоб виявляти і сповіщати наближення ворога як із моря, так і з суші; – але вона такої страшенної висоти і так впадає у вічі звідусіль, що ви, навіть якби й бажали, не можете не звернути на неї уваги.

Я був надзвичайно розчарований тим, що мені не вдалося отримати дозвіл зняти точний план укріплень, які є найсильнішими у світі й які в цілому, тобто з часу їх закладки Філіппом Французьким, графом Булонським, і до нинішньої війни, коли вони зазнали численних переробок, обійшлись (як я дізнався потім від одного гасконського інженера) – понад сто мільйонів ліврів. Чудово, що на tête de Gravelіnes[325] і там, де місто найслабкіше захищене природою, було витрачено найбільше грошей; таким чином, зовнішні укріплення тягнуться дуже далеко в поле і, отже, займають дуже велику площу. – Одначе, хоч що б там говорили і робили, треба визнати, що сам по собі Кале ніколи ні з якої нагоди не мав великого значення, а важливий тільки за своїм місцем розташування, тому що за будь-яких обставин відкривав нашим предкам легкий доступ у Францію; щоправда, це пов’язано було