Твори в 4-х томах. Том 1 - Ернест Міллер Хемінгуей

— Зараз він уб'є його, — сказав я Брет. — Бик іще дужий. Він беріг силу.

Посеред арени Ромеро, стоячи боком до бика, витяг шпагу із складок мулети, став навшпиньки й наставив клинок. Бик кинувся, й Ромеро кинувся йому назустріч. Ліва рука Ромеро опустила мулету на морду бика, щоб засліпити його, ліве плече опинилося між рогами, шпага встромилась, і на якусь мить бик і Ромеро, що простягся над биком, увігнавши правицею шпагу по саме руків'я між лопаток бика, злилися в одне ціле. Потім група розпалася. Злегка відштовхнувшись, Ромеро випростався й став, піднісши руку, обличчям до бика, і під пахвою в нього тріпотіла на вітрі розірвана біла сорочка, а в бика, між лопаток якого стриміло червоне руків'я, голова хилилася все нижче й ноги підгиналися.

— Зараз упаде, — сказав Білл.

Ромеро стояв зовсім близько до бика, і той бачив його. Не опускаючи руки, він сказав щось бикові. Бик напружився, потім подався головою вперед і почав падати, спершу повільно, а тоді раптом перекинувся на спину, всіма чотирма ногами догори.

Ромеро подали шпагу і, тримаючи її вістрям донизу, з мулетою в другій руці, він підійшов до ложі президента, вклонився, випростався, підійшов до бар'єра й віддав шпагу й мулету своєму підручному.

— Нелегкий бик, — сказав той.

— Довелось добре попріти, — сказав Ромеро.

Він витер обличчя. Підручний подав йому глек з водою. Ромеро витер губи. Йому боляче було пити з глека. На нас він не подивився.

Марсіаль перевершив себе самого. Йому ще аплодували, коли на арену вибіг останній бик Ромеро. Це був той самий бик, що вранці вихопився вперед і вбив Вісенте Хіронеса.

Поки тривав перший виступ Ромеро, видно було, що обличчя в нього страшенно побите. Це знову і знову впадало в око, тим більше, що всю увагу його забирала незручна, морочлива робота з биком, який недобачав. Бійка з Коном не зламала його духу, проте обличчя в нього було скалічене й тіло розтерзане. Але тепер це минало. Минало на, очах, поки він працював з цим останнім биком. Бик був хоч куди — великий, з добрячими рогами, спритний і завзятий. Саме таких биків і любив Ромеро.

Коли він скінчив працювати з мулетою й приготувався вбити бика, публіка зажадала, щоб він продовжив бій. Глядачі не хотіли, щоб Ромеро вбивав бика, не хотіли, щоб видовище завершилось. І Ромеро продовжив бій. То був немовби урок кориди. Він знову послідовно виконав усі маневри — повільно, чітко, досконало. Без хитрощів та обману. Без вихилясів. І щоразу, як маневр сягав найвищого напруження, серце в кожного раптом болісно завмирало. Публіка вимагала, щоб це тривало безконечно.

Бик стояв, розчепіривши ноги, готовий до останньої сутички, і Ромеро вбив його якраз під нами. Він убив його не так, як попереднього бика, не пристосовуючись до обставин, а так, як йому хотілося. Ставши боком просто перед биком, він витяг шпагу із складок мулети й націлився. Бик дивився на нього. Ромеро сказав щось бикові і тупнув ногою. Бик кинувся на нього; Ромеро цього чекав, опустивши мулету, наставивши шпагу, врісши ногами в землю. І ось, не сходячи з місця, він злився в одне з биком, і поки бик намагався досягти опущену мулету, шпага ввійшла йому між лопаток, мулета зникла, коли Ромеро відхилився ліворуч, і то був кінець. Бик іще поривався вперед, але його ноги підгиналися, він захитався з боку в бік, а тоді впав на коліна, і старший брат Ромеро, підійшовши до бика ззаду, нахилився і встромив короткого ножа в шию під самим рогом. Спершу він схибив, але вдруге вдарив як слід, і бик повалився, сіпнувся й закляк. Брат Ромеро, вхопившись однією рукою за ріг бика, а в другій тримаючи ніж, подивився вгору, на ложу президента. Скрізь на трибунах глядачі махали хусточками. Президент визирнув із своєї ложі й теж змахнув хусточкою. Старший брат відрізав надірване чорне вухо мертвого бика й побіг з ним до Ромеро. Бик — великий, чорний, з висолопленим язиком — лежав на піску. З трибун до нього збігалися хлопчаки. Ставши колом, вони почали танцювати навколо нього.

Ромеро взяв принесене братом вухо й простяг його в бік президентської ложі. Президент кивнув, і Ромеро — бігом, щоб випередити натовп, — подався до нас. Перехилившись через бар'єр, він подав вухо Брет. Потім кивнув головою і всміхнувся. Натовп уже оточував його. Брет подала йому плащ.

— Сподобалося? — гукнув Ромеро.

Брет не відповіла. Вони дивились одне на одного й усміхалися. Брет тримала в руці вухо.

— Не заплямуй себе! — сказав Ромеро й засміявся. Натовп нетерпляче чекав його. Кілька хлопців уже кричали щось Брет. Натовп той складався з підлітків, танцюристів і п'яних. Ромеро обернувся й спробував прокласти собі шлях плечем. Але натовп оточив його, й звідусіль потяглися руки, щоб підняти його й понести через арену. Він видерся, викрутився і в'юном метнувся до виходу. Він не хотів, щоб його несли на руках. Але його впіймали й підняли. Йому було незручно — ноги без опори, а все тіло побите. Та його вже бігцем несли до виходу. Рука його лежала на чиємусь плечі. Він обернувся й ніяково глянув на нас. Його винесли за браму амфітеатру, й натовп вибіг слідом за ним.

Ми втрьох повернулися до готелю. Брет піднялася нагору. Ми з Біллом улаштувалися в нижній їдальні, замовили круті яйця й випили кілька пляшок пива. В їдальню спустився Бельмонте, вже перевдягнутий, в супроводі свого імпресаріо й ще двох чоловіків. Вони сіли за сусідній столик і почали їсти. Бельмонте їв мало. Вони від'їздили до Барселони поїздом, що відходив о сьомій. На Бельмонте був темний костюм, сорочка в блакитну смужку. Він їв м'яко зварені яйця. Ті, що з ним, їли обід із кількох страв. Бельмонте не розмовляв. Він тільки відповідав на запитання.

Білла втомив бій биків. Мене теж. Нам обом це видовище коштувало нервів. Ми сиділи, їли яйця, і я дивився на Бельмонте й на людей за його столиком. Видно було, що ті люди знають своє діло й жарти з ними кепські.

— Ходімо до кафе, — сказав Білл. — Я б випив абсенту.

Кінчався останній день фієсти. На небо знову наповзали хмари. На площі юрмилися люди, піротехніки готували на вечір фейерверк і прикривали вже готові ракети буковим віттям. Хлопчаки стежили за кожним їхнім рухом. Ми пройшли повз частокіл ракет