Делілло Дон. Зеро К - Дон Делілло

Потім був Росс, який купував роботи молодих митців, заохочуючи їх використовувати побудовану ним студію на його ділянці в штаті Мен. Образотворче, абстрактне, концептуальне, постмінімальне — неуславлені чоловіки та жінки потребували простору, часу і фінансування. Я намагався переконатися, що Росс використовує їх, щоб притлумити мою реакцію на його роздутий портфель.

Урешті-решт, я пішов курсом, який мене влаштовував. Крос-потоковий консультант із цін. Аналітик упроваджень — кластерних і некластерних середовищ. Ці роботи поглиналися словами, які їх описують. Назва роботи-посади і була роботою. Робота поглядала на мене з моніторів на столі, де я повномірно вбирав свою ситуацію у факті того, що осьде чому я належав.

А чи дуже різниться, вдома чи на вулиці, чи коли чекаєш біля виходу до літака на посадку? Я підтримував себе на лялькових наркотиках особистої технології. Кожне натискання клавіші викликає нервовий поспіх знайти щось, чого я ніколи не знав і не потребував знати, поки воно не з'являлося на моїх занепокоєних пучках, де лишалося на хистку мить перед тим, як зникнути назавжди.

У матері був ролик, який збирав ворсинки. Не знаю, чим він мене причаровував. Зазвичай я дивився, як вона скеровує пристрій по спинці свого сукняного пальта. Я намагався дати визначення слову ролик, не зазираючи до словника. Я сидів і думав, забував думати, потім починав знову, час від часу шкрябаючи слова на планшетці, почуваючись тупішим уночі та наступного дня.

Обертовий циліндричний пристрій, що збирає шматочки волокнин, які пристали до поверхні вбрання.

Було щось у цьому задовільне і важко виборене, навіть якби я поставав собі за мету не перевіряти словникове визначення. Сам ролик скидався на знаряддя вісімнадцятого сторіччя, щось, чим миють коней. Певний час я таке робив, пробуючи визначати слово за предметом чи навіть поняттям. Дай визначення лояльності, дай визначення правді. Я мав би спинитися, поки це мене не вбило.

Екологія безробіття, сказав Росс по телебаченню, французькою з субтитрами. Я намагався про це подумати. Однак боявся висновку, до якого міг би дійти, що цей вислів — не витребенькуватий жаргон, що він мав сенс, який прочиняє двері до переконливого аргументу щодо важливих питань.

Коли я знайшов квартиру на Мангеттені, знайшов роботу, а потім шукав іншої роботи, я бавив геть усі вихідні на прогулянки, інколи з подругою. Була в мене одна, така висока і худа, аж складалася. Вона жила на перехресті Першої авеню і Першої вулиці, і я не знав, як по літерам вимовлялося її ім'я — Ґейл чи Ґеїл, і я вирішив трохи почекати, перш ніж питати, думаючи про неї, вимовляючи одні літери одного дня, а інші — другого дня, і намагаючись визначити, чи різниться це від того, як я про неї думаю, дивлюся на неї, говорю до неї та її торкаюся.

Кімната в довгому порожньому коридорі. Стілець, ліжко, голі стіни, низька стеля. Сидячи в кімнаті, а потім блукаючи коридорами, я міг почувати, як западаю у щонайменшого самого себе, усі ці бундючні ідеї довкола мене знітилися в особисте мріяння, бо хто я був у цьому місці, як не тим, що потребує самозахисту.

Запах будинків інших. Там був хлопець, який позував мені в материному капелюшку і рукавичках, хоча могло бути і гірше. Хлопець, який розповів, що він з сестрою почергово натирали лосьйоном нігті на батькових ногах, щоб якось зарадити огидному повзучому грибку. Він думав, що це кумедно. Чому я не сміявся? Він усе повторював слово грибок, поки ми сиділи біля кухонного столу, де разом робили домашнє завдання. Півкусня висохлої грінки брьохнулося в усе ще вологе від пролитої кави блюдце. Синус косинус тангенс. Грибок грибок грибок.

Дотепер це була найцікавіша ідея мого життя, Ґейл чи Ґеїл, навіть якщо вона нічого і не додає до способу проникнення у написання по літерах жіночого імені та його наслідку на ковзання чоловічої руки по тілу жінки.

Системний адміністратор на сайті соціальної мережі. Планувальник трудових ресурсів — глобальна мобільність. Самоплив, від роботи до роботи, інколи від міста до міста, невід'ємний від того, ким я був. Я був не в темі, майже завжди, хоч би яка та тема не була. Ідея полягала в тому, щоб себе випробувати, якось так. Такі були виклики розуму без негативного підтексту. На кону нічого. Керівник служби дослідницьких рішень — уподібнені моделі.

Мадлен, у рідкісну мить присуду, перехилилася через стіл у музейній їдальні, де ми зустрілися пообідати.

Жвавий хлопчик, прошепотіла вона. Безформний чоловік.

Чернець сказав, що може підвестися зі стільця, здійняти руку і торкнутися стелі. У своїй кімнаті я намагався це зробити й таки спромігся, ставши навшпиньки. Сівши, я тієї ж миті відчув тремтіння анонімності.

А потім я в метро з Полою з Твін-Фолз, Айдахо, завзята туристка, яка керувала м'ясним рестораном, і чоловік на іншому боці вагона, звертаючись до пасажирів, нестатки і втрата, завжди неприємна для слуху, деренчлива мить, чоловік, який торує собі шлях потягом, від вагона до вагона, безробітний, безхатченко, тут, щоб розповісти свою історію, паперовий стаканчик у руці. Очі кожного з пасажирів непохитно порожні, але ми його, звісно, бачимо, пасажири-ветерани, знавці потайних поглядів, поки він стійко походжає через вагон, попри потягові сейсмічні хвилі та струси. А потім Пола, яка відкрито за ним спостерігає, аналітично його вивчає, порушуючи кодекс. Це година пік, і ми стоїмо, вона і я, і я по-хокейному штовхаю її стегном, але вона мене ігнорує. Сукупно метро — це середовище тієї людини чи десь так, увесь шлях до Рокавея й аж до Бронкса, і він носить із собою позов на наше співчуття, навіть певний авторитет, до якого ми ставимося з насторожливою повагою, попри той факт, що ми хотіли б, аби він зникнув. Я кладу кілька доларів у його паперовий стаканчик, знову штовхаю Полу стегном, цього разу заради забавки, і чоловік силкується відчинити двері між вагонами, і тепер уже я — той, хто отримує декілька невиразних зирків, які раніше кидали в його бік.

Я заходжу до спальні. Настінного вимикача в кімнаті нема. Світильник стоїть на комоді поряд із ліжком. Кімната темна. Я заплющив очі. А інші люди заплющують очі в темній кімнаті? Чи це безглузда примха? Чи моє поводження має психологічну основу, із назвою й історією? Оце мій розум, оце мій