Щоденник Ніни - Рін Фольк

Віталіна швидко покинула магазин, а Ніні довелося сісти. Ноги не тримали. На спілкування з дружиною Граніта пішли всі її сили. Ніна не знала, наскільки серйозними були погрози, але страх устиг укорінитися.

На це, безперечно, Віталіна й розраховувала. З іншого боку, якби жінка була така вже впевнена у своєму становищі, то не примчала б подивитися на суперницю. Ніна не сумнівалася, що попередні пасії Граніта зарозумілу жінку не цікавили. Мабуть, цього разу вона відчула у коханці чоловіка загрозу. Або, що більш ймовірно, у дітях, які за кілька місяців з'являться на світ.

Прикривши руками живіт, Ніна задумалася, як убезпечити ще не народжених крихіток. Замкнутися у чотирьох стінах — не вихід. Виїхати? І на що вона житиме? Тепер Ніна виявилася ще більш залежною від Максима, ніж раніше.

Що ж робити?

Ніна змахнула сльозу, що раптом набігла, коли почула передзвін дзвіночків. Але підійнятися з місця вона не встигла.

Граніт влетів у магазин і кинувся до Ніни. Присів біля її ніг, поклав теплі долоні на живіт.

— Що вона тобі сказала?

— Звідки знаєш, що приходила твоя дружина? — здивувалася Ніна.

– Моя дружина – ти. Віталіна – лише непорозуміння.

— За законом саме вона...

— До біса її! — перебив дівчину Максим. Витер пальцями стежки від сліз. — Ти плакала. Що вона тобі наговорила?

— Спочатку я хочу знати, хто тобі повідомив, що вона прийшла до крамниці.

— Я винайняв спеціальних людей, щоби тебе не турбував ніхто чужий.

— Але Віталіна не просто якась чужа жінка. На її боці не лише закон, а й громадська думка. — Ніна зробила паузу, перш ніж визнати: — І це правильно.

— Відмовляти чоловікові в потребах? Брехати про неможливість завагітніти? Погрожувати, що залишить без штанів у разі розлучення? Що з цього правильно?

— Нічого. Але поки ви одружені, ніхто їй не дорікне, або майже ніхто, оскільки не дізнається про причини твоєї поведінки. Зате ти будеш винний у всьому. І я теж. А ще діти... Невідомо, чого вони можуть наслухатися.

— Діти тут ні до чого.

Ніна наважилася. Вона про себе не думала, але тут справа стосувалася її малюків.

— Віталіна так не рахує. Вона дізналася про близнюків і сказала, що вони не отримають жодної копійки з твого капіталу. І ще — твоя дружина погрожувала, Максиме.

Граніт насупився. Потім вилаявся.

— Доведеться посилити охорону та попередити людей про Віталіну. Вона саме так і сказала — близнюки?

— Так.

— Доведеться і лікарню поміняти. Тільки її співробітники могли проговоритися про такі речі. Я якось не врахував, що Віталіна має там знайомих. Займуся цим завтра ж.

Ніна кивнула, але голос її здригнувся, коли вона зізналася:

– Якщо чесно, то мені страшно, Максиме.

Граніт підійняв Ніну, обійняв так міцно, що дихати стало нічим. Проте вона не скаржилася. Обійми цього чоловіка завжди надавали їй сил.

— Я щось придумаю, — вкотре пообіцяв Максим.

— Добре, — погодилася Ніна, але подумала, що відповідного рішення в цій ситуації бути не може.

Все життя бути під наглядом охорони? Поки діти ростуть, ховати їх? А якщо вона сама набридне Максимові? Адже таке трапляється на кожному кроці.

«Не думай про це зараз. Потім. Все потім».

Граніт зняв з себе пальто, накинув на плечі Ніні.

— Ходімо, — обнявши, повів до виходу.

— Куди? — поцікавилася Ніна, але довірливо йшла слідом.

— Нагору.

Невиправний. Але чи їй скаржитися?

— А магазин? Мені нема на кого його залишити.

— У тебе — ревізія, — повідомив Максим, повертаючи табличку. — Де тут сигналізація?

Зітхнувши, Ніна натиснула потрібну кнопку та замкнула двері.

— А за ревізора хто?

Вони пірнули в сусідні з крамницею двері та піднялися на другий поверх.

— Що за питання? Я, звичайно ж. Зараз увійдемо, і одразу почну проводити ревізію. Ретельно.

Ніна не могла не посміхнутися. Цей чоловік завжди підіймав їй настрій. Він бачив, як Ніна напружена, і збирався її заспокоїти. Нехай по-чоловічому — сексом, але, можливо, колись навчиться і якось інакше, наприклад, розмовою. Але поки що і секс влаштовував Ніну більш ніж. Вона хотіла Максима так само сильно, як і він її. Готова була віддатися йому в будь-якому місці та у будь-якій позі. І якщо комусь обидва вони здадуться заклопотаними чи тваринами, як нещодавно назвала чоловіка Віталіна, Ніну це більше не турбувало.

Максим роздягнув її так швидко, що за цей час Ніна встигла лише розстебнути ґудзики на його сорочці. Чоловік поставив дівчину перед собою, уважно оглянув усю. Провів з боків, потім по грудях, погладив живіт і зазирнув у вічі.

— Ти найкрасивіша жінка на світі.