Щоденник Ніни - Рін Фольк

З часом приховувати живіт стало важко. На вимогу Граніта Ніна почала спостерігатись у гінеколога, звичайно ж, найнадійнішого — на інше Максим не погоджувався. А коли настав час для ультразвукового обстеження, і лікар приставив до жіночого живота датчик, розхвилювалися всі: Ніна носила близнюків.

На радощах особисто присутній на обстеженні у приватній клініці Граніт зажадав світлину та вклав її у портмоне. Ніна лише розсміялась у відповідь на свавільний та владний вчинок. Вона з розумінням ставилася до радісного очікування коханого. Кому як не їй знати, як сильно Гранін хотів дитину. А тут одразу двоє.

Як Ніна не прагнула зберегти хоча б видимість самостійності, у душі вона давно змирилася з тим, що Максим проводив у її помешканні весь вільний від роботи час. Крім лісового озера вони майже ніде не були. Навіть якщо Граніт пропонував сходити до ресторану чи театру, Ніна відмовлялася. Не хотіла лишніх розмов та неприязних поглядів.

Достатньо того, що про їхній зв'язок дізналася Євгенія Іванівна. До новини жінка поставила, як завжди, практично.

— А що? Правильно. Чоловікові без жінки ніяк. Якщо вже з дружиною у них незрозуміло що, то правильна дівчина, на кшталт тебе, якраз для нього. Та й тобі давно час жити нормальним життям.

— Не думаю, що це нормально — зустрічатися з одруженим.

— Жити з одруженим, — особливо не церемонячись, додала змінниця.

— Тим більше. Але сталося те, що сталося. Неприємно, якщо інші дізнаються.

— Так уже знають.

— Хто? — сполошилася Ніна.

— Тільки не хвилюйся. Тобі не можна.

— Тоді договорюйте швидше!

— Усі, хто мають якесь відношення до Граніта.

Боже!

— І…

Ніна не могла вимовити це слово.

— І дружина — теж. Але всі вважають, що це тимчасове явище, щось незначне. Тому не турбуйся. Журналісти з камерами не наскочать. Тим більше, що застати вас можна лише поверхом вище.

— Євгеніє Іванівно! — зніяковіла Ніна. Вона не звикла обговорювати особисте.

— Кажу, як є. Головне, щоб Віталіні про дитину не донесли. Розлютується.

— То ви мене не засуджуєте?

— А сенс? Мені навіть вигідно. Ти ж магазин по старій дружбі не закриєш?

— Звичайно ж ні. Мені також треба чимось займатися.

— Дівчинко, тобі скоро ніколи буде у віконце подивитися. Дитині багато уваги потрібно. Хіба Гранін няньку найме.

— Жодних няньок! — обурилася тоді Ніна.

А коли дізналася, що народжувати доведеться двох, замислилась.

З того вечора, як Ніна стала власницею будинку, Михайла вона більше не бачила. Суд відбувся без неї. Адвокатам вдалося влаштувати так, що колишньому портьє заборонили наближатися до неї та її будинку. Термін він отримав умовний, але працювати за фахом більше не міг. З чуток, він поїхав до батьків до іншого міста. Ніна не була б Ніною, якби не пожаліла його в якусь мить, але потім нагадала собі, що могла постраждати не тільки вона, а й діти теж.

Її ненаситний Максим — він не стримував себе доти, доки не дізнався, що малюків буде двоє. Після цього почав стримувати запал, але від сексу не відмовився. Винаходив щадні способи та продовжував дивувати Ніну постійною турботою. Вона відчувала її навіть тоді, коли Максим їхав у відрядження. Її холодильник завжди був наповнений, а маленькі подарунки, які доставляли посильні, радували, веселили, а часом змушували сумувати. Хоч Ніна й називала Граніта подумки своїм, вголос вимовити це не могла — не мала законного права. Між ними стояли Віталіна та небажання Максима віддати їй майже всі свої гроші.

Коли ця жінка несподівано увійшла до крамниці, Ніна одразу зрозуміла, хто вивчає її з гидливим виразом на випещеному обличчі. Дружина Максима насправді була красунею: темне, ідеально укладене волосся, загострені вилиці, бліда шкіра, красиві брови, світлі блакитні очі, рубінові губи, а ще біле пальто на стрункій фігурі. Але ця краса не гріла, викликала холодок по спині. Чи Ніні так з переляку здавалося?

Хоч би що там було, вона не встигла сховатись за прилавком. А Віталіна вже буравила поглядом випираючий живіт.

— Значить, це правда? — сказала, ніби виплюнула.

— Що? — поцікавилася Ніна. Вона не знала, куди подіти руки, що говорити про живіт.

— Ти — чергова повія мого чоловіка?

Ніна не стала відповідати на явну провокацію. Та й що тут скажеш? За великим рахунком, жінка має рацію.

Хоча, ні, Максим не схвалив би ці слова.

— Чого ви хочете?

— Ти ще смієш рота відкривати? Чого я хочу — моя особиста справа. А те, чого ти добиваєшся, не вийде.

— Ви про що?

Від Віталіни надходило стільки агресії, що Ніні довелося спертися об прилавок. Сідати вона не хотіла, щоб не дивитись на жінку знизу вгору.

— Хочеш за допомогою незаконнонароджених малюків відтяти собі шматок від великого пирога? Не вийде! До пологів ще багато чого може статися.