Поза законом - Олена Федорова
Але та лише мовчала збентежено.
– Ходімо в твій кабінет. Я покажу тобі твоє робоче місце, – запропонував Дмитро та Лола згідно кивнула головою.
Опинившись у кабінеті, вона ніби в напівсні дивилася на предмети, які, за словами Ульяша, вона мала знати. Але, стіл здавався цілком звичайним. І теки на ньому теж були нічим не примітними. Вона почала витягувати ящики та розглядати вміст.
Тут її погляд натрапив на целофановий пакетик із прозорими скельцями.
– Пам'ятаєш, що то таке? - дбайливо глянув на неї супутник.
Лола уважно покрутила в руках пакетик і здивовано знизала плечем.
– Гаразд, залишимо це на потім. А що ти на це скажеш? – І він показав їй якісь документи.
Дівчина сіла за стіл і прочитала: Висновок експерта. ПІБ – Покотило Іван, 22 роки ... Вона почала уважно читати.
Побачивши, як вона намагається вникнути в справу, Ульяш навшпиньки вийшов з кабінету. Це добре, що її зацікавила експертиза. Напевно, так вона швидше зможе пригадати все!
Поки він закінчив писати пару висновків щодо нетравматичної смерті, і продиктував їх Вадиму, дівчина прочитала експертизу і втомившись вирішила повернутися в травматологію.
Вона вийшла з кабінету, зробила кілька кроків коридором і побачила свій самокат. Її зацікавив цей предмет. Вона підійшла до нього і почала його розглядати, а потім стала на підніжку.
– Гей-гей-гей, ні, не зараз! — квапливо закричав Ульяш, боячись, що вона може впасти. – Як тобі самокатик? Класний?
Лола кивнула головою.
– Він здається мені таким знайомим!
– Ще б! Ти на ньому щодня на роботу їздила!
– То це мій? Ось чому він мені здався...
– Все відмінно! Ось побачиш – пам'ять до тебе скоро повернеться! – радісно вигукнув Діма. – Ти зараз не гвалтуй себе! Просто забий! Пам'ять повернеться обов'язково сама собою! А ти не думай про це!
