Щоденник Ніни - Рін Фольк
Ніна стояла перед вказаним у Щоденнику готелем, дивилася на освітлені вікна й не наважувалася увійти.
Її перший раз… Невже саме зараз все це відбудеться? Так несподівано… Хоча й очікувано теж. Адже все до цього йшло.
І все ж вона дуже ризикує. Хоча М. вже не видавався їй незнайомцем, ба більше — вона звикла до його торкань та пестощів, запаху та статури, та все ж Ніна досі не знала, ким є привабливий чоловік у дорогому одязі.
Ніна знала, що жінки отримують задоволення у стосунках з чоловіком, не тільки з книжок. Колись вона приїхала вступати до університету разом зі ще однією дівчиною з дитбудинку. Та запросила Ніну пожити з нею на час екзаменів у тимчасово вільній оселі якихось родичів. Оля, як кликали знайому, не хотіла мешкати одна в трикімнатній квартирі, а Ніна отримала тимчасовий прихисток.
Дівчата разом готувалися до екзаменів, бігали у кафешки перекусити, трусилися від хвилювань під дверима кабінетів, де відбувалися іспити… Однак Оля одразу ж знайшла собі залицяльника. І скоро їхні вечори перестали бути суто дівочими. Подружка все частіше пропадала вечорами зі своїм хлопцем Вадимом — худорлявим парубком з довгим волоссям та вічною цигаркою у кутику рота. Ніна ж, втомившись від підручників, добралася до бібліотеки відсутніх господарів, і читала Золя та Стендаля, бо нічого сучаснішого там не знайшла.
А потім Оля почала приводити Вадима у їхній спільний тимчасовий прихисток. В результаті Ніна перебралася зі спальні, де раніше вони з Олею разом спали на широчезному ліжку, до вітальні. Диван був не таким зручним, але іншого виходу не було.
В тиші ночі було дуже добре чутно усе, що відбувалося у сусідній кімнаті. Якщо судити за звуками, парочці за стіною дуже подобалося те, чим вони займалися. Ніна ж тихенько лежала на дивані, удавала, що спить і прислухалася.
Чи засуджувала вона Олю? Звісно, що ні. Кожен мав право на особисте життя. Та Вадим, як правило, залишався на вранішню каву, і Ніні чомусь було незручно дивитися йому в обличчя. Адже хлопець не міг не розуміти, що вона все чула.
Одного разу Ніна прокинулася дуже рано. Вирішила, що почитає підручник, поки прокинуться інші. Наступного дня у неї мав відбутися екзамен.
Та якоїсь миті Ніні захотілося кави, і вона почимчикувала на кухню. Поки вона заправляла кавоварку, до приміщення зайшов Вадим і, не вітаючись, відкрив холодильник. Потягнувся до пляшки з пивом. Ніна слідкувала за ним краєм ока, а потім і зовсім перестала. Почувалася вона незручно, вперше опинившись з Вадимом наодинці.
Саме тому вона затрималася біля кавоварки. Та якоїсь миті відчула за собою чоловіче тіло. Жилаві руки сперлися об кухонні меблі по обидва боки від Ніни. Вона завмерла, намагаючись зрозуміти, як діяти.
— Боїшся? — пролунало прямісінько у вухо. Від Вадима навіть зранку тхнуло цигарковим димом. Після короткої заминки Ніна кивнула головою. Це ж була правда. Можливо, так він швидше від неї відчепиться. — Не треба. Така... сдобна. — Вадим відірвав одну долоню від сільниці та пройшовся нею по тілі Ніні до її талії, опустив руку на стегно. Ніні одразу ж стало холодно. Здавалося, що навіть зуби застукотіли. Як він так може? Адже от-от до кухні може зайти Оля. — Мені подобаються дівчата в тілі. Коли є за що вхопитися. Ми з Олькою зараз вийдемо, а потім я повернуся. Нікуди не йди.
Вони дійсно вийшло разом — Вадим та Оля. Ніна провела їх, не дивлячись подружці в очі. А потім швиденько зібрала речі, замкнула помешкання і залишила ключа під килимком. Зателефонувала Олі вже з будинку далекої родички, адресу якої тримала про всяк випадок. Вигадала щось про те, що родичка потребує термінового догляду і повідомила, де знаходиться запасний ключ.
Після цього Ніна бачила Вадима лише раз і, на щастя, лише здалеку. До університету вона не вступила, і їхні шляхи з Олею розійшлися назавжди.
Ніна досі пам’ятала, якими неприємними були дотики Вадима. А от М... з ним все інакше…
