Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Бруно Шульц

з тогочасними літературними колами, зі Станіславом Пшибишевським, Юліаном Тувімом, Казимирою Рихтер. Помер у Львові в 1943 році. Документи, які після нього залишилися, переказала до колекції Оссолінеуму у Вроцлаві доктор Кристина Шреньовська, чий батько Калікст Опенауер опікувався Арнольдом Шпетом аж до смерті останнього. Листи Шульца до Шпета, які походять зі збірки доктора Шреньовської, зберігаються у відділі рукописів Бібліотеки Національного Закладу ім. Оссолінських у Вроцлаві.

52

В курортному містечку Кудовій, яке в ті часи було німецьким, Шульц побував іще до початку роботи вчителем, у 1923 році.

53

Йдеться про Цинамонові крамниці.

54

Elan (нім.) — порив, розмах. (Прим. перекл.)

55

R. Dehmel, Poezje, tłumaczenie і wstęp A. Spaet, Lwów 1933. Ріхард Демель (1863—1920) — німецький поет, приятель Станіслава Пшибишевського, автор збірки віршів Erlösungen (1891). Шульц уже згадував про цей переклад у попередньому листі (№ 6).

56

Див. примітку 3 в листах до Стефана Шумана (у електронній версії — прим. 22).

57

Див. примітку 2 (у електронній версії — прим. 53).

58

Юзефина Шелінська, котру також кликали Юна (1905—1991) — колишня наречена Бруно Шульца, походила з родини полонізованих євреїв, які своє родинне прізвище Шренцель (Schrenzel) змінили на Шелінські. Народилася в Бережанах на Тернопільщині, мешкала в Янові (тепер Івано-Франкове), закінчила гуманітарні студії (польська мова та мистецтвознавство) у Львівському університеті. Після 1930 року отримала посаду викладачки польської мови в Дрогобицькій II змішаній гімназії ім. Генрика Сенкевича. В 1933 році познайомилася із Шульцом, через два роки вони офіційно заручилися, проте одружитися їм завадила різниця конфесій, католицької та юдейської, якої не вдалося подолати, хоча Шульц задля цього вийшов із юдейської релігійної громади (див. примітку 4 в листах до Романи Гальперн (у електронній версії — прим. 262)). Шелінська виїхала із Дрогобича та завдяки клопотанням і підтримці знайомих Шульца знайшла нову роботу в Головному статистичному управлінні у Варшаві, що дало б змогу їм разом мешкати у столиці. Проте виявилося, що зв'язки Шульца з рідним містом нерозривні, а рішення покинути Дрогобич годі втілити. Короткий, приблизно дворічний період заручин закінчився остаточним розривом після спроби самогубства Юзефини в перших днях 1937 року. Під час нацистської окупації вона переховувалася у Варшаві та її околицях, працюючи, де пощастить, а після війни оселилася в Ґданську та очолила Головну бібліотеку в тамтешній Вищій педагогічній школі. До смерті залишилася самотньою. 11 липня 1991 року, після того, як їй виповнилося вісімдесят шість літ, жінка майже через п'ятдесят п'ять років повторила спробу самогубства, ковтнувши — як і тоді — значну кількість снодійного, і цього разу її не врятували. (Див. Вступ до «Книги листів», а також: A. Bejowicz, Zerwane zaręczyny z panną J., в: Teatr pamięci Brunona Schulza, pod. red. J. Ciechowicza i H. Kasjaniuk, Gdynia 1993, s. 94—107).

59

Бернард Мантель — доктор філософії, германіст, викладач німецької та французької мов і пропедевтики філософії в державній гімназії у Дрогобичі. Убитий нацистами в 1942 році: «[Якуб] Блат, директор [приватної] гімназії у Дрогобичі, та гімназійний професор [Бернард] Мантель в останні хвилини перед смертю під час листопадової «операції» 1942 року у Дрогобичі сперечалися про ідеї Платона» (Ruch podziemny w ghettach i obozach — materiały i dokumenty, Warszawa — Łódź — Kraków 1946, s. 44).

60

Йдеться про книжку: S. von Trimberg, Pieśni, tłum. i wstęp A. Spaet, Lwów 1936. — Зюскінд фон Трімберґ — поет-трубадур початку XIII століття, видатний німецький придворний співець.

61

Див. примітку 1 (у електронній версії — прим. 52).

62

Марія Каспрович (1892—1968) — третя дружина поета Яна Каспровича, авторка спогадів Щоденник (Dziennik, 1958), за походженням росіянка. Після смерті чоловіка мешкала довіку в Гаренді в Пороніні, в їхньому спільному будинку, перетвореному на музей імені поета.

Лист, віднайдений у 1992 році професором Романом Лотом, зберігається в музейній колекції Гаренди.

63

Torso (нім.) — торс, тулуб. — Прим. пер.

64

Юліан Тувім (1894—1953) — поет, співтворець і найвидатніший представник поетичної групи «Скамандер».

65

Шульц дякує Тувімові за листа (не зберігся), в якому поет — майже відразу після виходу Цинамонових крамниць — написав авторові книжки про своє захоплення нею. Істотною тут може бути інформація про невідповідність між фактичною датою публікації Крамниць (грудень 1933) і датою, вміщеною на титульній сторінці (1934).

66

Радше за все, тут ідеться про виступ Тувіма і Слонімського, котрі в 1920-х роках читали свої вірші на авторській зустрічі у Дрогобичі.

67

Тадеуш Бреза (1905—1970) — прозаїк, есеїст, дебютував романом Адам Ґривалд (Adam Grywałd, 1936), рецензію на який написав Шульц; автор однієї з перших рецензій на Цинамонові крамниці. В роки знайомства та приязні з Шульцом працював редактором відділу культури «Kuriera Porannego», де опублікував власний огляд творчості Шульца (1934, № 3) та інші відгуки на письменство автора Цинамонових крамниць, у тому числі Анджея Плешневича та Вітольда Ґомбровича. Виданий посмертно том есеїв Неллі (Nelly, 1972) містить спогад Брези про Шульца та Ґомбровича.

З-поміж листів до Брези не зберігся, зокрема, найбільш ранній, в якому Шульц дякував за рецензію на Цинамонові крамниці, вміщену в газеті «Kurier Poranny». Вцілілі, опубліковані тут листи Шульца спершу потрапили до мене в рукописних копіях, а відтак у формі фотокопій. Будинок у Варшаві, де до самого Повстання мешкав Бреза, належав до небагатьох, які не були спалені. Після визволення міста Бреза знайшов у розграбованому помешканні листи Шульца.

Тепер вони перебувають у власності Бібліотеки Національного Закладу імені Оссолінських у Вроцлаві.

68

Дрогобич і його околиці були тереном, де відбувалися всі — засновані на «духовній автобіографії» автора — міфологічні пригоди героїв Цинамонових крамниць (див.: Єжи Фіцовський. Регіони великої єресі та околиці. / Пер. з пол. А. Павлишина. — K.: Дух і Літера. 2010. — 544 с., розділ Фантоми і реальність).

69

Шульц багато років поспіль, аж до смерті, потерпав від каменів у нирках.

70

Міністерство віросповідань і народної освіти. Тема відпустки, отримання якої дало би змогу для інтенсивної літературної роботи, повертається в багатьох листах. Після тривалих клопотань і завдяки підтримці приятелів Шульцові надали оплачувану відпустку в 1936 році. (Див. листи Шульца в тій справі до освітянського керівництва).

71

«Rocznik Literatury» (точніше «Rocznik Literacki») виходив від 1932 року та містив обговорення літературної продукції за минулий рік. Шульцові не йдеться про обговорення Цинамонових крамниць (його в «Roczniku» вмістив Леон Півінський), а про звіт Брези На маргінесі «Rocznika