Планета Pixar - Лоуренс Леві
Щодо питання вікна для релізів Disney погодилась на вихід фільмів Pixar у найкращий літній сезон і передсвятковий період, вирішивши дати мультфільмам достатньо часу для досягнення успіху. По суті, вони погодилися працювати з піксарівськими фільмами, як із власними.
Проблему розподілення прибутку від фільмів ми вирішили на користь чесного поділу п’ятдесят на п’ятдесят. Після сплати Disney стандартної винагороди за використання їхньої дистрибуційної мережі і покриття маркетингових витрат на фільм прибуток порівну розподілявся між обома компаніями. Угода містила детальні положення, що регламентували обчислення прибутку. Наскільки ми знали, ці умови вперше були викладені таким чином.
І нарешті, щодо питання брендингу угода містила положення, котрі — я практично упевнений — теж ніколи раніше не з’являлися. Угода встановлювала, що бренд Pixar визнається рівноправним в усіх питаннях, пов’язаних із фільмами, і що логотип нашої студії буде використовуватися нарівні з логотипом Disney. Навіть якби обидва логотипи були різними або один логотип був написаний великими літерами, а інший — із використанням нижнього регістру, все одно вони повинні були сприйматися як однакові за розміром. Зважаючи на це, піксарівські фільми повинні були виходити на ринок під лейблом «Disney • Pixar», а не «Walt Disney Pictures представляє…» Одним словом, Pixar отримувала право рівного брендингу з Disney щодо всього, пов’язаного з нашими фільмами. Більше ніколи нам не довелося бачити, щоб Disney ішла на такі поступки, яких добилися ми.
— Pixar стане брендом, — сказав мені Стів після того, як ми закінчили роботу над умовами цього положення. — Усі знатимуть, що ми зробили ці фільми.
— Саме так, — погодився я. — Усе виходитиме з нашим брендом, аж до фігурок Базза Рятівника і футболок. Нам це вдалося!
24 лютого 1997 року Роб Мур і я сиділи в кімнаті для переговорів у штаб-квартирі Walt Disney у місті Бербанк. Перед нами лежали примірники остаточної версії нової Угоди про спільне виробництво між Walt Disney Company і Pixar Animation Studios. Кожен із нас узяв ручку, і Мур від імені Disney, а я, представляючи Pixar, підписали угоду. Справу було зроблено. Ми забезпечили досягнення двох останніх «стовпів» піксарівського бізнес-плану — половину прибутків від наших фільмів і впізнаваний в усьому світі бренд Pixar.
Навряд чи колись я почував більше піднесення від підписання угоди, ніж тоді.
Наступного дня у New York Times з’явилося повідомлення:
Walt Disney Company вчора оголосила про укладення небувалої угоди на десятилітню співпрацю з Pixar Animation Studios. Контракт передбачає спільне створення п’яти стрічок і відображає зростання для Голлівуду цінності прибуткової ділянки мультиплікаційних фільмів.
Disney і молода студія під час виробництва п’яти фільмів порівну розподілятимуть витрати, прибутки й позначення логотипами. Студії фактично будуть працювати під спільним брендом, фільми виходитимуть як продукція Disney-Pixar[51].
Дійсно, преса вхопилася за ту частину угоди, якою ми ризикували найбільше: славетна Disney погодилася зазначати в афішах, що виробляє фільми спільно з Pixar.
І ще довго після того, щоразу, коли ми зі Стівом минали діснеївські крамнички, ми заходили перевірити іграшки Базза, Вуді й інший крам, зроблений на основі піксарівських фільмів. І, поглянувши на мітки, ми бачили на звороті однаково представлені логотипи Disney • Pixar.
І я практично певен: у крамниці не було більш нікого, хто так радісно посміхався би, дивлячись на крихітні логотипи на звороті етикеток.
22
Дещиця слави
Піксарівська IPO, зміна домовленостей із Disney, наше рішення щодо творчого контролю, розбудова студії та безліч інших життєво важливих ініціатив були на порядку денному протягом перших двох років моєї роботи в Pixar. Проте не кожна проблема, що поставала перед нами, була пов’язана зі стратегічними напрямками розвитку. Зокрема, мою увагу поглинуло одне невелике питання, до вирішення якого я поставився з неабияким запалом.
Воно зринуло на початку 1998 року, коли Pixar наблизилася до випуску мультфільму «Пригоди Фліка». Ішлося про підготовку титрів до фільму. Я підійшов до цієї теми з повною наївністю, і впевнений, що не відстоював би так запекло свою позицію, якби ще раніше не відчував певну несправедливість, яка існувала щодо визнання заслуг.
Несправедливість корінням сягала журнальної статті про Pixar, що побачила світ у вересні 1995 року, а її підвалини вже якийсь час закладалися Стівом. Дещо раніше, влітку того року, Стів дуже захотів отримати публікації в пресі, які дозволили б йому розповісти піксарівську історію, вдало переплетену з власною. У цій справі Стів був майстром, він демонстрував таку стратегію й витримку, як леопард, що вистежує свою жертву. Його би не влаштувало щось менше, ніж велика здобич — нарис у провідному журналі. Стів був готовий відмовитися від менших статей, аби таки отримати бажане. Він зв’язався зі своїми контактами у Time, Newsweek та інших ЗМІ, щоб дізнатися, чи хтось зацікавиться. Зрештою, найбільший інтерес виявив Брент Шлендер із відділення журналу Fortune в Кремнієвій долині.
Стів запросив Шлендера до Pixar, де на нього чекала чудова екскурсія й нагода поспілкуватися з усіма ключовими працівниками. Також журналіст чимало часу провів із самим Стівом. І у випуску від 15 вересня 1995 року Fortune подав саме той матеріал, якого прагнув Джобс, — великий нарис, перша стаття такого плану, що засвідчувала Стівове повернення й нову піксарівську стратегію. Обкладинка журналу повідомляла: «Діснеївська справа Стіва Джобса». Перший розворот на дві сторінки містив, з лівого боку, велетенський знімок Стівового обличчя крупним планом, а з правого — чималий заголовок:
Дивовижна кінопригода Стіва Джобса
Перша сторінка статті починалася словами:
«Disney робить ставку на колишнього комп’ютерного генія, який готує
