Планета Pixar - Лоуренс Леві

І нарешті, звісно ж, Стів тепер повернув до себе прихильність удачі. Він приєднався до когорти мільярдерів. Що б не сталося в Apple — цього у Стіва вже було не відібрати. Навіть якщо Apple прогорить, повернення Джобса все одно лишиться безсумнівним.

Тож якщо все підсумувати, на Стіва справили великий вплив чимало моментів, пережитих у Pixar: перетворення на мільярдера, досвід зіркового повернення на очах усієї громадськості, вивчення тонкощів галузі розваг, тріумфальна зміна стосунків із колективом студії й досягнення гармонії між двома складовими — бізнесом і творчістю. Усі ці фактори разом були важливими каталізаторами, що підготували Стіва до стрибка в круговерть, яка чекала на нього в Apple. Справді, Pixar можна розглядати як антракт у Стівовій мандрівці, хоча саме він залишається головним джерелом його багатства. Але проситься висновок, що без Pixar революція, розпочата Джобсом під час його другої дії в Apple, напевно, ніколи й не відбулася б.

Коли ми зі Стівом закінчили обговорювати питання його повернення в Apple, я вирішив поділитися з ним іще однією думкою.

— Я знаю, що тобі дуже хочеться знову працювати в Apple, але ти тепер у трохи іншому становищі, ніж був кілька років тому. У тебе є змога подбати і про інші сторони життя. Час для себе, сім’ї, друзів, розвиток в інших напрямках. Не забувай про це.

Стів не відповів. З мого боку це був натяк на те, що інші аспекти життя теж заслуговували на його увагу. Коли я прийшов працювати в Pixar, то був попереджений про Стівову репутацію — його жорстку манеру спілкування. Про неї ходили легенди, хоча в наших стосунках я ніколи не відчував такого. Від моменту зустрічі співпраця завжди була конструктивною і сповненою поваги, навіть коли ми не були згодні один із одним. Я не можу пригадати злого слова між нами. Це не означає, що я ніколи не був свідком того, як Стів поводився грубо чи ставився зневажливо до інших. Він бував злопам’ятним і не терпів помилок.

Однак у Pixar такі випадки траплялися нечасто. Допомагало те, що ми все обговорювали спільно, до того ж, на відміну від Apple і NeXT, тут Стів не вирішував питання створення продуктів. Він не робив фільми. Щоби Pixar досягнула успіху, Стіву довелося покластися на інших — до такої міри, яка раніше була йому невідома. І тепер я відчував, що атмосфера довіри й співпраці, якою ми насолоджувалися в Pixar, може прислужитися Стівові й у інших випадках.

Коли Стів повернувся до Apple у липні 1997 року, я не міг зарадити відчуттю якоїсь порожнечі. Адже це означало зміни в мандрівці, котру ми здійснювали разом протягом кількох останніх років. Ми прогулювались, розмовляли, сперечалися, планували, сміялися, ділилися, непокоїлися під час усього шляху, доки спрямовували Pixar до пункту призначення. Тепер Стів рушав у новий світ, і нам було не по дорозі. Моєю роботою залишалася Pixar: спостерігати за втіленням нової угоди з Disney, міцною рукою тримати обраний напрямок у бізнесі, працювати з Волл-Стріт та інвесторами, очікувати на процвітання студії.

Протягом наступного десятиліття мої стосунки зі Стівом і далі змінювалися в спосіб, який я навіть не міг передбачити. У 2003 році в нього діагностували рак — у наступні роки довелося пройти ряд курсів лікування. Багато часу я провів біля Стівового ліжка, надаючи дружню підтримку, доки він боровся з перепонами, які ставили перед ним хвороба й лікування. Я бував у нього вдома — заходив, щоби провідати. Під час багатьох візитів ми не обмінялися бодай словом. Просто дивилися разом епізод якогось із його улюблених серіалів.

У найкращі з днів Стів захоплено показував мені продукцію, над якою працював у Apple. Я вперше почув про iPod, розмовляв по iPhone і ввімкнув iPad у Стівовому кабінеті в нього вдома. Він запрошував мене на всі великі презентації нових продуктів Apple, де я сидів у Виставковому комплексі Moscone Center у Сан-Франциско, доки Стів рік за роком вражав уяву всього світу. Я навіть бачив приголомшливий дизайн яхти, яку він мріяв побудувати. Естетичний геній Стіва сягав далеко за межі галузі технологій.

Але були такі моменти, якими він не ділився. У Стіва був свій власний спосіб розділяти різні аспекти життя, і лише він сам мав ключі до кожного закутка. Якщо тобі було відведене місце в одній частині, доступ до інших отримати вдавалося рідко. Коли зірковий статус Стіва стрімко пішов угору, і він почав зустрічатися з найвідомішими лідерами й знаменитостями з усіх куточків світу, я відчув, що моя роль у його житті зменшилась. Проте Стів і далі, доки дозволяло здоров’я, частенько приходив до мене додому, щоб вийти на прогулянку чи просто посидіти разом. І я завжди був бажаним гостем, коли переступав поріг його кухні й провідував Стіва в нього в кімнаті — аж до самого кінця.

У часи хвороби й скрути складно зрозуміти, що слід сказати, що варто зробити. Немає путівника, формули, щоб підказати, який вчинок буде правильним. Врешті-решт, можливо, Стів був народжений більше для того, щоб діяти, а не приймати турботу, підбивати підсумки чи бути виснаженим хворобою. Я завжди думав, чи зробив для нього достатньо. Дізнатися було неможливо. У ті часи Стів більше показував, що цінує нашу дружбу. Я був щасливий усвідомлювати це. І, без сумніву, відчував те ж саме.

Це не для мене — давати однозначну оцінку людині. Однак я впевнений, що наша зі Стівом робота в Pixar була важливою для нас обох. Мені дуже пощастило працювати зі Стівом — він був неймовірним спаринг-партнером. І я досі вдячний більше, ніж можу висловити словами, що тоді, в далекому 1994 році, він підняв слухавку, щоб зателефонувати мені.

Під час хвороби Стіва, коли він стояв біля штурвала Apple, нам випало пройти ще через одну пригоду — знову довелося намічати новий курс. Це було востаннє, коли ми працювали разом — наша піксарівська мандрівка отримала саме те завершення, яке їй пасувало.

24

Пливи далі

21 жовтня 2005 року у виданні USA Today в колонці «Управління грошима» Метт Кранц писав:

Ще одна яскрава зірка — акції Pixar. Протягом останніх п’яти років вони показали зростання на 171% — середньорічний приріст