Планета Pixar - Лоуренс Леві
— Я за вихід, — сказав Джон. — Ми зробимо ще два фільми, а потім руки в нас будуть розв’язані, як ми цього й хочемо.
— Я теж за, — підтвердив Ед. — Ми багато пройшли, щоб досягнути свого становища. У нас все вийде.
Коли я йшов на нараду, то не мав упевненої позиції. Я знав, що це був один із ключових моментів, проте мені слід було переконатися, що ми не дозволяємо своїй гордості стати нам на шляху. Принципи важливі, але ми не могли дозволити собі виявляти гонор. Усе ж таки Pixar за плечима мала тільки один фільм. Ми забезпечили всі економічні умови, яких хотіли від партнера, а тепер готові були відмовитися від угоди лише тому, що в Disney, єдиній компанії, яка протягом двох поколінь спромоглася стати загальновідомим брендом у галузі мультиплікації, не хотіли погоджуватися на рівні умови в позиціонуванні. Також я не був певен, що акціонери Pixar перейматимуться брендингом, якщо компанія учетверо збільшить свої прибутки.
Але трапляються моменти, що мають принципове значення, і це був один із них. Ми не змогли би почуватися на висоті, якби поступилися Disney у питанні брендингу. А для Pixar було життєво важливим відчувати гордість за свою діяльність. Це була суть нашої культури. Як ми могли робити великі фільми й кипіти від обурення, що хтось інший забирає собі всю пошану? Так нічого б не вийшло.
— Я згоден, — сказав я. — Ми маємо жити з нашими рішеннями, а не лише з прибутком від них.
Ми були одностайні. Постановили відмовитися від переговорів.
Я пишався нашим рішенням. Стів був у звичній для себе стихії — захищав піксарівські права, твердо стояв на позиціях, які вважав правильними. Джон, Ед і я підтримували його. Якщо Pixar повинна була на цьому втратити, ми приготувалися пройти через випробування разом.
Я зателефонував Робові Муру і сказав йому, що угода скасовується. Не думаю, що він узагалі був здивований. Ми з ним докладно обговорювали питання брендингу. І він знав, яким важливим воно було для нас. Роб сприйняв такий розвиток ситуації спокійно. Деякі угоди вдається укласти, деякі — ні. Я був практично певен, що він швидко перейде до інших діснеївських справ.
Утім, для мене самого це раптом стало великим розчаруванням. Після дзвінка до Роба я почувався спустошеним. Усе скінчилось. І я, як звик подеколи робити, коли відчував, що потрібна перерва, вийшов прогулятися Пойнт-Річмондом. Неподалік від піксарівського офісу був невеликий парк із чудовим виглядом на затоку Сан-Франциско. Я добре розумів ризики, пов’язані з укладанням таких складних угод, як ця. Займався подібними справами протягом усієї кар’єри. Погоджувався зі Стівом, що у нас досі лишається шанс, скористатися яким ми зможемо, коли зробимо ще дві кінокартини. Але все ж це могла бути така хороша угода для Pixar! Дуже хороша. І ми підійшли так близько.
А тепер нам слід було розібратися, що робити в майбутньому. Здавалося все менш і менш імовірним, що це майбутнє включатиме Disney. Вкотре ми підкидали монету, покладаючись на удачу.
21
Останні двадцять відсотків
Після виходу з переговорів із Disney Джон із Едом відразу ж поринули у креативні й виробничі перипетії, пов’язані з випуском «Пригод Фліка» та «Історії іграшок», тоді як Стів спокійно відсвяткував Різдво із сім’єю у Пало-Альто. Я повернувся до завдання розбудови піксарівської інфраструктури. Моя команда відповідала за те, щоб забезпечити тепер уже вищі потреби компанії в комп’ютерних, матеріальних та людських ресурсах. Нашим завданням також було фінансове планування аспектів розширення студії. Самі лише потреби в комп’ютерах вражали. Оскільки технічна складність фільмів зростала, нам слід було збільшувати потужність комп’ютерів для створення зображень. На щастя, ми взяли на роботу Ґреґа Брандо, блискучого експерта з комп’ютерних мереж, який очолив напрямок.
Доки ми боролися зі складнощами, пов’язаними зі зростанням студії, більш ніж несподівано прийшли новини. Це сталося через кілька тижнів після початку 1997 року. Я сидів у себе в кабінеті, коли до мене зателефонував Стів.
— Дзвонив Айзнер, — сказав Стів. — Він хоче продовжити переговори.
— Що? — вигукнув я, не повіривши почутому. — Ти жартуєш!
— Він хотів зрушити ситуацію з мертвої точки, — вів далі Стів. — Я сказав, що відкритий до розмови, але не хочу марнувати час. Ми не збираємося змінювати нашу позицію. Він попросив день чи два на обдумування — і обіцяв зателефонувати ще раз.
— Ми вже чули таке, — сказав я дещо скептично. — Але він перший пішов назустріч. Незвично для нього.
Ми терпляче чекали, міркуючи, що ж Айзнер має на думці. Через два дні він знову зателефонував Стіву.
— Він хоче довести угоду до підписання, — звітував Стів. — Якомога швидше. Він згоден на рівний брендинг.
— Нічого собі, — промовив я. Мені досі не вірилось. — Оце так несподіваний поворот. І які він висунув умови для продовження процесу?
Я був майже певен, що доведеться заплатити певну ціну, щоб Айзнер погодився пристати на питання брендингу.
— Він хоче права на придбання акцій Pixar, — уточнив Стів. — Оскільки, на його думку, Disney буде допомагати розбудовувати піксарівський бренд, то варто отримати певні права на прибуток. Якщо частка Pixar перейде в їхню власність, то він пристане на умову щодо бренда.
— Фантастично! — відразу ж промовив я.
Це було справді неймовірно. Айзнер переймався мультиплікацією. Він переймався Pixar настільки, щоб хотіти придбати частку компанії. Колосально!
— Він ще щось сказав про інвестиції в Pixar? — запитав я.
Стів пояснив, що Айзнер не проговорював деталі. Сказав, що Disney не потрібно володіти великим відсотком акцій Pixar. Він не хотів ставити під загрозу нашу незалежність — метою було лише забезпечити причетність до успіху компанії. І знову ж таки, це було чудово. Але Стів ухилився від відповіді.
— Нам треба все обміркувати, — сказав він. — Ми ж не хочемо відчинити задні двері Disney для здобуття контролю над Pixar через володіння акціями, місце в раді директорів чи щось подібне.
— Можемо в угоді прописати умови, які захистять нас від цього, — сказав
