Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук

Селяни волинських, не опанованих ОУН, сіл, не мали ненависті до поляків. Свідком цього - я і моя родина по матері.

Настав день 17 вересня 1939 р. Того ж дня більшовики арепітували мого батька, котрий в той час був у Дубні, а решта родини - на селі в діда й баби, щоб уникнути німецького бомбардування. У своїй неопублікованій праці "Нарис анатомії більшовизму" я поставив тезу: Не є правдою твердження Москви, що вона 17.09.1939 р. перейшла кордони Польщі, щоб визволити своїх братів - українців і білорусів, бо коли б Москва керувалася цією метою, то не "визволяла б" братів-литовців, бо на той час існувала незалежна Литва. Заграбастання, отже, литовських етнічних територій у дні 17 вересня 1939 р. підтверджує, що між Москвою і Берліном був таємний договір про розчленування Польщі.

Про діяльність ОУН на західноукраїнських землях між вереснем 1939 і червнем 1941 р. майже немає на Заході доступних мені матеріалів. Про цей період напишуть, гадаю, українські історики, що на Україні, спираючись на доступні вже тепер архівні матеріали, на свідчення ще живих свідків. Загально, однак, відомо, що ОУН не припиняла своєї терористичної діяльності, скеровуючи її в той час проти організаторів колгоспів, вчителів, радянських і партійних функціонерів, взагалі представників радянської влади. Знайомий мені українець з Дубенщини розповів таке: Легендарною стала група, яка діяла на Дубенщині з наказу ПУН, тобто Проводу українських націоналістів, під проводом Івана Гладуна з Берестечка. Група, в якій були й дівчата, днями переховувалася по стодолах, а ночами нападала на станиці НКВД й нищила їх. В одному такому нерівному зударі в Вербі майже всі вони загинули від куль енкаведистів, включно зі своїм провідником. Це було напередодні німецько-більшовицької війни. З приходом німців населення насипало на їхнє спільне місце поховання високу могилу.

ОУН в той час не спала. Не спали теж більшовицькі каральні органи. Одні знищували других. В мене немає даних про кількість арештованих у той час членів ОУН, проте, знаючи активність НКВД, можна твердити, що більшовики знищили принаймні половину націоналістичного активу, здебільша "малих", тобто сільських хлопців, які, ніде правди діти, не рахувалися з небезпекою, наражали своє життя, поборюючи більшовицьку владу.

Власне - чи владу? Відомо, що ОУН знищувала організаторів колгоспів в Західній Україні. Проте, чи всі вони були ревними представниками більшовизму? Треба знати пануючі в той час в Українській РСР умови, щоб про це судити. Посилали в Західну Україну різних, часто керуючись професією. Ось приклад: в Лубенському районі працював, посланий з Наддніпрянщини, агроном. Він не евакуювався, коли Червона Армія відступала перед німцями. Після війни він подався на Захід. Від багатьох років він є православним священиком. Скільки таких було? А й таких вбивали бойовики ОУН. Не тільки енкаведистів. Теж молоденьких вчительок, українок, присланих в Західну Україну.

1992 р. я написав знайомій з Дніпропетровщини листа, в якому запитав: "Валю, коли ти вперше почула про ОУН? " Вона відповіла: "Восени 1939 p., коли почали привозити з Західної України домовини з убитими, посланими в Західну Україну вчителями, агрономами." Вона, Валя, ніколи не була комсомолкою, не належала до партії, в той час їй було 11 років, між привезеними в домовинах був батько її подруги.

Так ось почався новий період нищення оунівцями своїх братів-українців, тільки тому, що вони якимось чином репрезентували більшовицьку владу, за якої не було змоги думати чи діяти незалежно. Послали в Західну Україну? - то й їдь! А вам - вбивали. Вбивали, але ніколи не вдавалися до роз'яснювальної акції про нелюдяність більшовизму. Бо й самі застосовували нелюдяні методи, керувалися самі нелюдяною ідеологією. Чи хто підраховував - скільки в той час загинуло з рук ОУН молодих вчительок-українок?

Так діялося в Західній Україні. А тим часом на захід від Сану, на опанованій Німеччиною території Польщі, народжувалось організоване українське життя. Під покровом німецької влади. З благословення ОУН. Організатором того життя став доцент Краківського університету, д-р Володимир Кубійович, географ, спеціаліст в ділянці етнографії. Про це він пише: ... я поринув у громадське життя, очолив єдину українську легальну установу в Генеральній Губернії, що її за деякий час названо Українським Центральним Комітетом... Я установив ближчі звязки з провідником Фронту національної єдності, редактором Дмитром Паліївим, а за його посередництвом з проф. Гансом Кохом, колишнім сотником УГА, директором інституту Східної Європи в Бреслав (Вроцлав - В.П.), а тепер старшиною (офіцером -В.П.) німецької армії в групі "Абвер" (Оборона) в Кракові і референтом українських справ в армії. [155]

Звернімо увагу на таке: а) професор Володимир Кубійович після слова "Абвер" додає в лапках (Оборона). Це -один з прикладів дезинформації, широко стосованої українськими націоналістами після війни. Немає жодних підстав, щоб твердити, що проф. В. Кубійович на знав - що таке "Абвер", коли б таке припустити, то треба було б дійти до висновку, що він, проф. Володимир Кубійович - невіглас. Ні, він не був невігласом, він досконало знав, що "Абвер" -розвідувальна й контррозвідувальна диверсійно-саботажна централя Вермахту;[156] б) саме з такою, а не іншою установою німецького окупанта увійшов в контакт проф. В. Кубійович з метою організувати українське життя в Генеральній Губернії.

В той час на території Генеральної Губернії, зокрема ж у Кракові, перебувало велике число українських націоналістів, котрі втікли з Західної України перед більшовиками. Втекла "еліта" ОУН, залишаючи в Західній Україні "малих" з декількома "провідниками".

Від древніх часів загарбники-окупанти застосовують засаду "Divide et impera" - розділяй і пануй! Не дивно, що цю засаду вводили