Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984) - Габріель Гарсія Маркес
Додаткова експертиза показала, що Вільма Монтезі померла внаслідок повільного і затяжного занурення — між десятьма і двадцятьма хвилинами після першого контакту з водою. Вільма була знесиленою, коли почала топитися: так пояснювалося те, що вона втопилася на півметровій глибині.
Вчинити самогубство не важко
Отримавши цей важливий висновок, начальник Сепе взявся аналізувати три гіпотези:
а) самогубство.
б) нещасний випадок.
в) убивство.
Про можливе самогубство Вільми говорилося лише у ніч 9 квітня, коли батько пішов шукати її на набережну Тибру і пізніше — коли прийшов у поліцію і відправив телеграму Джуліані. Родольфо Монтезі сказав, що його дочка хотіла накласти на себе руки, з огляду на невідворотність її шлюбу і подальшу розлуку з родиною через переїзд у Потенцу, де працював її наречений. Але шлюб Вільми не був нав’язаний її рідними. Вона була достатньо незалежною, досягла повноліття і могла розірвати свої заручини з Джуліані, коли б цього хотіла. То було слабке пояснення.
Натомість велику вагу для того, що відмести гіпотезу про самогубство, мав аргумент матері: Вільма взяла із собою ключі від дому, а це не завжди траплялося. А також аргумент сестри: перед виходом Вільма залишила в рукомийнику, у мильній воді, білизну, яку щойно із себе зняла. Й нарешті той, хто вивчав справжні обставини смерті Вільми Монтезі, заявив: «Треба було б із надлюдськими зусиллями переборювати інстинкт самозбереження, аби топитися впродовж чверті години на метровій глибині». Самогубство не коштує стількох зусиль.
Сліди великої тварини
Начальник Сепе відкинув самогубство і взявся вивчати смерть через нещасний випадок. Було визнане вагомим пояснення першого розтину: Вільма померла не через те, що перебувала у воді під час процесу травлення, оскільки цей процес вже завершився. І навіть якби не завершився, малоймовірно, що вона зазнала би колапсу через те, що занурила ноги у воду після їди.
Ту обставину, що Вільма перебувала у безпосередній постменструальній фазі, також не розглядали як вагому для пояснення колапсу. На думку експертів, будь-який розлад, якого вона могла зазнати через ці особливі обставини, не міг завадити їй виповзти на пляж. І, нарешті, після іще одного розтину, вони відкинули будь-яке нездужання такого типу: Вільма пишалася добрим здоров’ям. Але натомість її серце було маленьким щодо її зросту, так само як і калібр аорти.
Начальник Сепе також вважав за доцільне точно встановити, звідки взялась гіпотеза про миття ніг. Вона з’явилась через багато днів після смерті, коли Ванда Монтезі «згадала», що сестра говорила їй про поїздку в Остію. То було після похорону, коли вся родина стала шукати пояснення її смерті. Це здається підозрілим: родина Вільми Монтезі постійно виказувала надмірне зацікавлення у тому, аби у версію Ванди повірили. На основі цієї заяви справу перший раз передали до архіву — з тлумаченням «смерть через нещасний випадок». Проте всі показання підштовхують до того, аби визнати правду: родина Вільми нічого не знала ані про поїздку в Остію, ані про так зване миття ніг.
«Ходімо сюди»
Крім того експерти встановили, що Вільма Монтезі не мала жодного садна, подразнення чи екземи на п’ятках. Не мала слідів ороговінь чи здертої шкіри, спричинених взуттям. Начальник Сепе ретельно проаналізував підозрілу позицію родини. Батько Вільми, який несподівано висунув гіпотезу про «смерть через нещасний випадок», пояснив, що дівчина зняла пояс для панчіх для більшої свободи рухів, коли мила ноги. Але натомість не скинула із себе жакет. Треба припускати, що людина, яка хоче мати свободу рухів, аби помити ноги, радше зніме жакет, аніж пояс для панчіх. Вона скине жакет навіть для того, аби мати більшу свободу рухів, щоб зняти пояс для панчіх.
Й нарешті, важко собі уявити, що для того, аби помити ноги, Вільма Монтезі пройшла двадцять кілометрів від станції в Остії до пляжів Торваяніки, коли море починається за кілька метрів від станції. Начальник Сепе не клюнув на приманку смерті через нещасний випадок і миття ніг і продовжив розслідування.
Тепер у нього в руках був важливий факт: розмір серця Вільми Монтезі. Це могло мати якийсь зв’язок з наркотичними речовинами.
Непритомну кинули в море
Коли Анджело Джуліані побачив труп своєї нареченої, то помітив якісь сліди на руках і ногах, що навело його на думку про вбивство. Саме він сказав про це журналістові при виході з анатомічного амфітеатру. Перший розтин підтвердив наявність цих п’яти синців, але їм не надали жодного медично-юридичного значення.
Додаткова експертиза, яку наказав зробити начальник слідчого відділу Сепе, заново ретельно дослідивши труп і навіть провівши детальне рентгенографічне обслідування, показала, що не було жодної травми кісток. Були помічені легкі подряпини на обличчі, зокрема на носі і на бровах: результати тертя трупа об пісок. Натомість обстеження підтвердило, що п’ять синців з’явилися ще при житті. Експерти вважали, що вони могли з’явитися у проміжку між початком агонії і за п’ять чи шість годин перед смертю.
Спроби зґвалтування не було
Взявши до уваги їхнє конкретне розміщення і відсутність інших характерних слідів, гіпотезу про те, що п’ять синців з’явилися в результаті сексуального насильства, відкинули. Їх було два на лівій руці, два на лівому стегні і один на правій нозі. На думку експертів, ці синці, судячи з їхнього місцезнаходження, кількості і поверховості, мали ознаки «хапання» бездиханного тіла.
То не були сліди боротьби чи спротиву, бо можна було чітко встановити, що коли вони з’явилися, тіло вже не чинило жодного опору. При спробі зґвалтування ознаки були б іншими. Іншою була би їхня кількість і дуже відмінним місцезнаходження.
Нутрощів не досить
Як ви, мабуть, пам’ятаєте, після першого розтину було проведено хімічний аналіз внутрішніх органів, щоб встановити наявність наркотичних речовин. Результат цього аналізу був негативний. Через
