Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984) - Габріель Гарсія Маркес

class="book">Завтра, у свій перший день відпочинку, Папа визирне з вікна свого літнього палацу, аби помилуватись блакитним плесом прекрасного озера біля Кастель-Ґандольфо. І хоча немає звісток, що Його Святість зацікавився плодовитою і скандальною кримінальною хронікою римських газет, можливо, від його погляду не сховаються водолази і поліцейські катери. І, можливо, він буде єдиним, хто зможе побачити (з вікна, з якого видно всю поверхню озера) те, про що всі римляни шалено хочуть дізнатись: голову, яку рано чи пізно водолази витягнуть з води озера біля Кастель-Ґандольфо.

8 серпня 1955 року,

«Ель Еспектадор», Богота

Скандал сторіччя
Покійна Вільма Монтезі обходить світ

Увечері четверга 9 квітня 1953 року столяр Родольфо Монтезі чекав у себе вдома на повернення дочки Вільми. Столяр жив під номером 76 на вулиці Тальяменто в Римі зі своєю дружиною Петті-Марією, сімнадцятирічним сином Серджіо і ще одною незаміжньою двадцятип’ятирічною донькою Вандою. Це величезний триповерховий дім початку сторіччя, з 400 помешканнями, спорудженими довкола гарного круглого двору, засадженого квітами і з невеличним фонтаном у центрі. До будинку веде лише один вхід: велетенська брама зі склепінням з розбитого і запилюженого скла. Зліва від входу в будинок є кімната консьєржки, над нею — образ Найсвятішого Серця Ісуса, підсвічений електричною лампочкою. Від шостої ранку до одинадцятої ночі консьєржка строго пильнує вхід до будинку.

Перший крок

Родольфо Монтезі чекав свою двадцятиоднорічну доньку Вільму до 8:30. Тривала відсутність викликала тривогу, бо дівчина вийшла ще по обіді. Стомившись від чекання, столяр перш за все пішов у найближчу поліклініку, де не було відомо про жоден нещасний випадок, що стався того дня. Опісля він пішки попрямував до набережної Тибру, де шукав свою дочку впродовж двох годин. О 10:30, стомившись від безплідних пошуків і боячись, що сталося нещастя, Родольфо Монтезі пішов в управління поліції громадської безпеки на вулиці Саларія за кілька кварталів від його дому — попросити про допомогу у пошуках Вільми.

«Мені це кіно не подобається»

Черговому офіцеру Андреа Ломанто столяр заявив, що того дня після обіду, приблизно о першій дня, він, як звикло, вернувся в свою столярну майстерню, розташовану на вулиці Себіно під номером 16. Сказав, що залишив вдома всю свою родину, а коли повернувся, то його дружина і дочка Ванда заявили йому, що Вільма досі не прийшла додому. За словами столяра, вони сказали йому, що ходили в театр «Ексельсіор» в сусідній долині Леджі — подивитись фільм під назвою «Золота карета». Вийшли з дому о 16:30, але Вільма не захотіла з ними піти, бо сказала, що їй не подобається кіно такого штибу.

О 17:30 (як сказав Родольфо Монтезі в комісаріаті) консьєржка дому бачила, як Вільма вийшла, одна, з чорною шкіряною сумкою. Всупереч своїй звичці, Вільма не мала на собі сережок і намиста з перлів, які за кілька місяців до того їй подарував наречений. Нареченим Вільми був Анджело Джуліані, агент поліції з Потенци.

Дзвінок невідомого

З огляду на те, що його дочка вийшла не прибравшись, що суперечило її звичці, а також без грошей і документів, Родольфо Монтезі висловив в комісаріаті гіпотезу, що Вільма наклала на себе руки. За словами батька, донька мала причину бажати смерті: була у відчаї від перспективи, що мусить покинути свою родину і перебратися в Потенцу після скорого шлюбу з агентом поліції.

Утім Ванда, сестра Вільми, була іншої думки: вона заявила, що дівчина вийшла не прибравшись попросту тому, що не мала часу. Можливо, думала вона, їй треба було покидати дім бігом після нагального телефонного дзвінка.

Проте була й третя гіпотеза: Вільма втекла зі своїм нареченим і тієї ж ночі виїхала в Потенцу. Аби встановити цей факт, Родольфо Монтезі у п’ятницю, 10 квітня, о сьомій ранку зателефонував Джуліані. Однак знервований столяр тільки і почув від свого майбутнього зятя вражаючу відповідь. Джуліані не мав від Вільми жодної вістки, за винятком листа, якого отримав напередодні. Той лист не давав жодного сліду. То було звичне любовне послання.

Стурбований зникненням своєї нареченої, Джуліані зібрався негайно їхати до Риму. Але потребував термінової підстави, аби представити її своєму начальству. Тому сказав по телефону Родольфо Монтезі, аби той дав йому телеграму. І Родольфо Монтезі ополудні відіслав йому телеграму. У чотирьох словах в ній було сказано, що Вільма наклала на себе руки.

Труп на пляжі

У ніч 10 квітня родина Монтезі і римська поліція продовжували розшук. То були марні пошуки, до яких після опівночі приєднався наречений Вільми, який негайно приїхав з Потенци. Нічого не вдалось з’ясувати до сьомої ранку наступного дня, суботи, коли муляр Фортунато Беттіні приїхав на велосипеді у поліцейський відділок, аби сказати, що на пляжі біля Торваяніки, за 42 кілометри від Риму, лежить мертва жінка. Беттіні розповів поліції, що коли їхав на роботу, то побачив на пляжі тіло, що лежало майже паралельно до берега, з головою, схиленою на праве плече, а права рука піднята так, що долоня була на рівні підборіддя. Ліва рука була витягнута вздовж тулуба. На тілі не було спідниці, черевичків і панчіх. Воно було вбране лише в мереживну комбінацію кольору слонової кістки, облягаючі трусики з білого піке з маленькою вишивкою і легкий светр. Дівчина мала на собі застібнутий лише на один верхній ґудзик жакет на темно-жовтій підкладці в зелені шестикутники. Жакет майже увесь був у піску, з полами розгорнутими, як крила, у напрямку хвиль.

Мертві змінюють положення

Про знахідку Беттіні було повідомлено чергового агента Андреоцці Джино. Вранці о 9:30 на місці страшної знахідки перебували карабінер Амадео Тонді, сержант Алессандро Кардуччі і місцевий лікар Аґостіно ді Джорджіо. Вони виявили, що труп лежить не в тому положенні, в якому, за словами муляра, той його знайшов: він лежав майже перпендикулярно до берега, головою до моря і ногами до пляжу. Але подумали, що це не муляр збрехав, а що хвилі змінили позицію тіла.

Після короткого обстеження трупа лікар Ді Джорджіо ствердив:

а) що тіло знаходиться в стані