Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук
Що ж, мабуть ясно - хто був в С.Б. і що С.Б. робила, чим займалася. Тут була мова про винищування Службою Безпеки ОУН українців, то що ж говорити про винищування поляків?
С.Б. не була органом УПА, вона була органом ОУН. Після опанування УПА ОУН-б, С.Б. була органом ОУН-б. Це ті тупі хлопці пильнували, щоб станичні на час доставляли продовольство для УПА, поповнювали її ряди. Це вони сіяли страх не тільки серед селян, непричетних до ОУН-УПА, а й серед самих членів ОУН, теж в рядах УПА. Це вони винищували полонених з Червоної Армії, всіх їх вважаючи комуністами.
І ось знайшовся один; такий з СБ. ОУН в Торонто - командир відділу С.Б. "Клей" - Дмитро Куп'як, котрий написав книжку-спогади, [418] а в ній описує своє "геройство", але не вираховує - чи і скільки людей йому прийшлось зліквідувати. Натякає тільки (стор. 243), що вчинив особисто, одноособово вчинив суд і виконав вирок на Личаківському цвинтарі над "провокатором" Богданом Морозом. Книжка, хоч і редагована д-р Оленою Терелею і В. Барлядяну, вийшла в світ з неграмотною мовою. Проте варто її прочитати. Вона теж дозволяє уявити - який елемент був в С.Б.
Полишмо, однак, книжку того, хто не соромився свого бандерівсько-есбівського минулого, вона небагатьох зацікавить. Натомість варто звернути особливу увагу на писання Данила Шумука, які дісталися на Захід без назви. Він її писав за умов безупинного перебування в концтаборах і в'язницях СРСР, він був одним з організаторів заколоту "зеків" у Норильську. Він писав правду. Тому вважаю потрібним на закінчення теми про діяльність ОУН-УПА навести ряд його тверджень, які розкривають фальш, публіковану в багатьох писаннях українських націоналістичних "істориків", які, по суті, є лише пропагандистами ідей ОУН з науковими титулами, що мають завдання під сучасну пору дезинформувати світ, перекручувати все, що накоїла ОУН-УПА:
За Турією, переїжджаючи село Домінополь, нам впало в вічі, що село неначе б вимерло, двері й вікна скрізь відчинені, а людей ніде не видно...
- Що сталося у Домінополі? - запитав я...
- Три дні тому Домінополь зліквідували, - сумно відпо вів бунчужний.
- Як зліквідували?... Людей зліквідували?... перепитав.
- Так, людей!... - тяжко зігнувшись відповів бунчужний...
- Про що ж це ви, хлопці, так жваво розмовляли? - запитав Брова.
- Та от оповідали один одному як ляхів били в Доміно полі, - відповів Ворон.
- А що це за цивілі з пістолями біля пояса ? - спитав я.
- Це хлопці з Служби Безпеки, - відповів Ворон, це хороші хлопці, вони кльоцали поляків краще за всіх. Ось цей, - Ворон кивнув головою на корінистого брюнета, - 27 втопив.
Брюнет, про якого йшлося, у ту же мить витягнувся на струнко.
- То ви розкажіть і нам, як це було з тими поляками, - сказав я.
- Під дванадцяту годину зімкнутим колом ми оточили все село Домінополь. Тоді я з командиром загону і зо всім почотом підійшли під будинок польського штабу і постукали в двері. Поручник, глянувши у вікно, швидко зорієнтувався у чому справа, але виходу не було і він відчинив нам. От тут же на порозі я його й прострелив. Капітана застрелив у постелі, а машиністка (друкарка - В.П.) вискочила через вікно і там її наші хлопці застрелили. Тим часом командир загону вистрілив із своєї ракетниці, це був сигнал про те, що штаб зліквідовано і що треба починати. Ось тоді наші хлопці з С.Б. і пішли гуляти по всьому селу. До ранку не залишилось ані одного живого ляха, - самовдоволено закінчив Ворон (стор.51).[419]
А ось інформація з книжки Ю. Туровського і В. Сємашка: 11 липня 1943 р. Домінополь, село, гміна Верба, пов. Володимирський. Упівці з Волчака вимордували все населення Домінополя, що складалося з 60 сімей (коло 490 осіб). Акція була винятково інтенсивна і брутальна. Упівці виламували двері й вікна, вскакували до хатів, мордували ножами, сокирами, вилами тощо. Того ж дня в Домінополі вони вимордували 20-особовий польський підрозділ, організований у Свойчеві у березні вчителем Целестином Домбровським. [420]
Подані тут два уривки двох різних авторів варті особливої уваги. З їх порівняння виходить, що: а) бандерівці знали, що в Домінополі ночують польські солдати А.К. і в першій фазі нападу зліквідували їх, а тільки потім, ракетою був даний знак до мордування цивільного, беззахисного польського населення, яке було жахливими методами повбиване, потоплене, як каже Д. Шумук; б) Автори Ю. Туровський і В. Семашко не скривають, що в селі стояли польські солдати в "силі" 20 осіб. А були це "солдати", яких згуртував вчитель, отже це був радше малий партизанський, загін. З порівняння писання цих авторів виходить, що можна і треба їм вірити.
