Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна - Лідія Гулько

– І як відреагував цар? — швидко запитав Мишко.

Насправді, він дуже потерпав, що дідусь почне молитися і розмова обірветься.

Даниїл таємниче підморгнув:

— Цар наказав моїх товаришів зв’язати і вкинути у піч, розжарену вогнем.

— Що? О, який жах!

— Не бійся. Мої товариші не згоріли в печі, — усміхнувся старець.

— Не може такого бути! — не повірив Мишко.

– І неможливе стає можливим, коли живеш з вірою в Бога. Ананій, Мисаїл і Азарій ходили вільно у вогнедишному горні. Але хлопці не вешталися без діла. Вони не переставали хвалити Господа. Закликали і людей, і тварин, і гори, і доли, і джерела, і річки, і моря, і вітри хвалити Його та прославляти.

Мишко мовчки лопотів пухнастими віями. Даниїл звернувся до нього:

— Скажи, дитинко, як називають того, хто користується всіма благами, але не платить за них?

— Безсоромним, або крадієм.

— Отож-бо. Усе, що оточує людину, створене Богом. Тому прокидаючись вранці, найперше — подякуй Творцеві. Зі словами подяки відходь до сну. Протягом дня теж не забувай Йому дякувати.

— Товариші мене засміють, — признався Мишко.

— А ти мовчки, про себе дякуй.

— Ось де він, раб негідний! — раптом пролунав найпротивніший серед людей голос.

Мишкове серце в мент стиснулося. Стало маленьке-малесеньке, розміром у голубине яйце.

Таки так, у візок заглядав Комаха. За Комахою маяла товста пика Байбака.

— Аввуню, раб утік від мене. Не хоче мені, сину Дарія, служити. Раб ухиляється від праці, — жалівся Комаха.

Старець журливо хитнув головою. Мишко непомітно наліг на бік короба. Хотів зіскочити з візка і дременути невідь куди, але далеко від мучителів. Даниїл здогадався про таємний намір свого пасажира. Узяв його за руку і міцно тримав у своїй. Мишко кидав полохливі позирки на Комаху. Царевич у відповідь слав блискавки і громи.

Пригладивши бороду, Даниїл дорікнув Ксерксові:

— Михайлик теж жалівся мені. Казав, що ти, Ксерксе, і твій товариш Аман ображали його. Ксерксе, твій брат ліг спати голодним?

Голос старця звучав суворо, що Мишко з радістю про себе відмітив. У серце почала прибувати свіжа кров. Воно збільшилося в розмірах і оживилось.

— Скіф брехун, — задерикувато крикнула товста пика.

— Негідний поступок безчестить вас, панове. Легко знущатися над беззахисним, — картав Даниїл хлопчаків.

Мишко остаточно переконався: дідусь на його боці. Підбадьорений, він виставив на огляд праву долоню. Ображеним голосом скрикнув:

— Я — брехун? А це що? Ага, мовчите? Вам соромно признатися, от що.

Мучителі відвели очі. Свіжа рана з обрисами кружальця в ажурному плетиві свідчила проти них. Присоромлені, вони мовчки чомбали за візком, але й не відставали від нього. О, надійшла черга Мишкові вергати на кривдників блискавки і громи. Це він робив із величезним задоволенням.

Даниїл відсунувся до стінки короба.

— Гайда, плигайте у візок. Місця для всіх вистачить, — підохочував хлопчаків.

Сказав і звів очі на небо. Старечі пальці перебирали бурштинові намистини.

Вчинок Даниїла вельми засмутив Мишка. Та чи варто гнути кирпу в чужому возі? Він неохоче, але відсунувся. Комаха одним скоком опустився на дно, вистелене соломою. А от тлустому Байбаку вскочити не вдалося. Він і чіплявся за дошки, і підстрибував на одній нозі, а другу задирав. Та все марно. Байбакова безпорадність так розвеселила засмученого Мишка, що він тихенько хіхікав. Ксеркс теж сміявся.

Їздовий озирнувся і спинив коней. Аман видерся наверх і прилип до задка. Смоктав пальця і з-під лоба глипав на хлопців, котрі відверто з нього сміялися.

Помолившись, дідусь спрямував ясні очі на Ксеркса.

— Дитинко, сонце моє скотилося на край даху.[32] Мені потрібен помічник. Дозволь Михайлику бути при мені. Він совісний, лагідний хлопчик. А тобі скажу ось що. Слухай і запам’ятовуй. Більша половина твого життя буде пов’язана з військом і війнами. Воєначальник повинен переносити переходи і польові умови легко. Своїми геройськими вчинками мусить запалювати офіцерів і простих воїнів до звитяги. Перемога за військом, що піде у вогонь і воду за своїм вожаком. Таким чином, звикай у походах обходитися без прислуги.

Сумовитий голос старця і перспектива розлуки з ним подіяли на Ксеркса. Він опустив голову і мовчав. Мишкові навіть здалося, що мучитель шморгнув носом.

Даниїл, надавши голосові мажорних ноток, запитав:

— Що новенького у ставці?

— Цар Дарій наказав писареві скласти листа.

– І що? Склав?

— Так, його вже відправили до Скіфа, — обізвався Аман, якому набридло мовчки сидіти.

Мишко загострив вуха.

– І про що йдеться в тому листі? — байдуже спитав старець.

— Що Скіф дурний і хай покориться долі, — підсунувся до гурту Аман.

— Такий короткий лист? — жартував Даниїл, затримавши у пучці намистину.

Повз увагу Мишка не пройшло таке: Комаха глибоко підшморгнув, і кутики його тонких вуст чомусь нервово смикалися. Ось він випростався і голосно сказав:

— Отче, слухай. Я, Ксеркс, син Дарія, Ахеменід, арій, говоритиму. Найрозумніший із людей — цар Дарій, послав гінця до царя скіфів Іданфірса з мудрим листом. Зміст листа такий: «Дивний чоловіче! Чому ти тікаєш від мене, адже у тебе є вибір. Якщо ти вважаєш, що здатний дати мені відсіч, тоді зупинись і ми зійдемось у чесному герці. Коли ж ти слабший, то знову перестань тікати. Принеси своєму владиці в дар