Джмеленя та володарка злиднів - Галина Микитчак

— Ви Богодив Сварожич! Це ви написали книжку про демонів і духів! — захоплено вигукнула дівчинка.

— Так, я! Це була моя перша книжка з міфології. Проте я і далі працюю. Ось у Львів приїхав у пошуках древнього злого божества Марени. Її сліди губляться в цьому районі! Випадково підслухавши вашу розмову, я зацікавився нею і підійшов до вас.

— А мама казала не розмовляти на вулиці з незнайомцями, — Дмитрик з підозрою поглянув на Сварожича.

— Не переживай, цей чоловік написав ту книжку, з допомогою якої ми вполювали всіх злиднів. Там на першій сторінці є його фото! — заспокоїла Джмеленя. — Правда, на ньому цей пан дуже молодий.

— Так, це я! Просто книжка вийшла друком ду-у-уже давно. Якщо ви маєте якусь інформацію про Марену і злиднів, це могло б дуже допомогти в моїх дослідженнях.

Діти до обіду розповідали Богодиву про те, як Марена поселилася в їхньому будинку, як вона порозносила по квартирах злиднів і як ті почали завойовувати будинок та псувати життя його мешканцям; як Дзвінка розгадала таємницю горщиків і як усіх духів-злиднів перемогли полином та викинули. Про те, куди саме, діти не обмовилися ані словом. Таємниця — на те і таємниця. І як на ранок дорослі забули про дивовижні події. Сварожич уважно все записував у свій маленький записничок.

— Може, цього всього й не було? — Дмитрик почухав потилицю. — Може, нам це приснилося?

— Двом людям не можуть приснитися однакові сни, — заперечила Джмеленя.

— Саме так! — підтримав її Сварожич. — Пам’ять дорослих не може сприйняти речі, які вони не можуть пояснити й зрозуміти. Пам’ять дітей влаштована інакше: вони запам’ятовують більшість подій, бо ще вчаться всьому, для них логічне пояснення явища не є необхідним для існування самого явища. Діти не потребують верифікації парадигми побаченого.

— А простіше? — перебив його Дмитрик.

— Одним словом, дорослі часто не запам’ятовують незрозумілі й надприродні для них речі.

— Усі?

— Ні! У деяких дорослих залишається ще дуже багато дитячого. Вони можуть пам’ятати й такі явища, як злидні і зла чаклунка. До таких дорослих належу і я, і ще декілька професорів міфології. Я вам дуже вдячний за нову інформацію. Я досі нічого не знав про чарівне ліжко, Маренине покривало і горщикову систему закритої піраміди. Ще раз дякую вам!

Дідок сховав записничок і ручку в кишеню картатого пальта.

— Ми остаточно перемогли злиднів, і вони вже ніколи не повернуться до нас? — запитав Дмитрик-Хитрик.

— Навіть якщо ви надійно полонили цю компанію злиднів, то це не означає, що більше з ними не зустрінетесь. Злиднів є 13 видів, але не лише в одному варіанті. їх багато, ніколи не забувайте про це! І ще не забувайте, що найкращими засобами проти злиднів є не магічні горщики, а насамперед працьовитість і життєрадісність. Тоді до вас жодний злидень не причепиться! Бувайте, малюки. Я далі на пошуки Марени! Хтозна, куди вона подалася і які нові капості заподіє людям! Я повинен колись настигнути її й відіслати на протилежний берег річки Смородини, в край Навію!

Він приклав руку до капелюха і невимушено поклонився.

Діти переглянулись, немов хотіли зрозуміти, хто з них більше схожий на малюка, а коли знову глянули на стежку в скверику, то нікого на ній уже не було. Дідусь зник! Розчинився у повітрі.

Крилатий ящір. Переважно має одну голову, але траплялися дво-, три- і багатоголові. Загалом існує велика кількість різновидів — від маленьких, як ящірка, до великих, як динозавр. Деякі види можуть легко набувати людської подоби.

Часто змій залишає на дорозі якусь річ, яка подобається дівчатам (пряжку, хустку, шпильку, ляльку). Якщо дівчина підніме її, то він повнаджується до неї. Якщо вона не віднесе річ туди, звідки взяла, то змій викраде дівчину до свого печерного палацу. Женяться змії на людських жінках, від яких родяться подібні на батька діти. Коли люди розгнівають змія, то він дихає на них вогнем. Коли швидко летить, схожий на вогняну кулю. Як стяти одну голову, відростає інша.

Недолюблює воду й холод. Дуже переймається своїми крилами. Кінчик хвоста — то його болюче місце. Найвразливіша ділянка — черево, куди норовлять штрикнути змія мечами всілякі лицарі й богатирі.

Поселяються злидні найчастіше у лінивих людей, в яких брудно в хаті. Живуть у запічку, під шафами, там, де найбільше сміття. Роблять все, щоб людина втратила майно й стала бідною. Злидні або приходять самі до лінивих людей, або їх хтось підкидає. Можна злиднів украсти разом з чужими грошима чи речами. Тоді вони поселяться у злодія.

Усі злидні доволі дурненькі. їх можна обдурити: посперечатися з ними, чи влізуть вони у пляшку. А якщо злидні туди позалазять, закоркувати пляшку, прив’язати до неї важкий камінь і викинути у болото.

Злиднів усього тринадцять.