Лабіринт - Кейт Мосс

Приємно було повертатися до прохолодних, вологих тунелів, де час зупинявся і де не існувало ні дня, ні ночі.

Гільєм стояв у тіні величезного береста у центрі головного подвір’я.

Від імені абата Сітоського, граф Оксера приїхав до Нарбонської брами і запропонував безпечні умови перемовин. Завдяки цій дивній пропозиції до віконта Тренкавеля повернувся його природній оптимізм. То було видно з виразу його обличчя, з манери, як він звертався до своїх підлеглих. Його надія і сміливість трохи передавалися й тим, хто його слухав.

Причина такої різкої зміни абатового рішення була суперечливою. Хрестоносці дещо просунулися вперед, але облога тривала трохи більше, ніж тиждень, що насправді було невеликим терміном. Чи значили щось теперішні мотиви абата? Віконт Тренкавель заявив, що ні.

Гільєм слухав неуважно. Він був поглинутий власними думками і проблемами, і ніяк не міг знайти виходу ні на словах, ні за допомогою меча. Він жив на лезі бритви. Алаїс зникла, її не було уже п’ять днів. Гільєм провів власний невеличкий розшук дружини в межах Ціутата, зокрема й у самому Шато Комталь, але так і не дізнався, де Оріана її ув’язнила. Він сам попався у павутину власних інтриг. Гільєм надто пізно зрозумів, як гарно підготувалась Оріана. Якщо він не зробить так, як вона хоче, то його оголосять зрадником, і Алаїс теж постраждає.

— Що ж, друзі мої, — підсумував Тренкавель, — хто піде зі мною у цю непевну подорож?

Гільєм відчув, як йому в бік впилися гострі пазурі Оріани. Наступної миті він уже стояв попереду. Опустившись на коліна і тримаючи руку на рукоятці меча, він запропонував свою допомогу. Коли Раймон-Роже поплескав його по плечу на знак подяки, Гільєм мало не згорів від сорому.

— Ми дуже тобі вдячні, Ґільєме. Хто ще піде з нами?

Ще шестеро рицарів приєдналися до Ґільєма. Раптом між ними прослизнула Оріана і вклонилася віконтові.

— З вашого дозволу, Messire.

Конґос не одразу помітив свою дружину в натовпі чоловіків. Він густо почервонів і зніяковіло замахав руками, неначе розганяв круків із поля.

— Вийдіть звідти, пані, — заїкаючись, промовив він своїм різким високим голосом. — Вам тут не місце.

Проте Оріана не зважила на його слова. Тоді Тренкавель підкликав її ближче.

— Що ви хочете сказати, пані?

— Пробачте мені, Messire, доблесні рицарі, друзі... мій мужу. З вашого дозволу і Господнього благословення, я б хотіла запропонувати свою допомогу й участь у цій кампанії. Я втратила батька, а тепер, здається, і сестру. Таке горе надзвичайно важко витримати. І якщо мій чоловік погодиться відпустити мене, то я б хотіла заповнити свою втрату і виявити мою любов до вас, Messire, такими своїми діями. Цього б бажав і мій батько.

Конгос почувався так, ніби земля розверзлася в нього під ногами і поглинула його. Гільєм втупився у землю. Віконт Тренкавель не міг приховати свого подиву.

— З усією моєю повагою до вас, пані Оріано, це не жіноча справа.

— У такому разі я пропоную себе як добровільну заручницю, Messire. Моя присутність доведе ваші чесні наміри як свідчення того, що вся Каркассона підтримає рішення перемовин.

Тренкавель подумав хвильку і обернувся до Конґоса.

— Це ваша дружина, чи можете ви відпустити її для такої справи?

Конгос почав заїкатися, потім витер свої спітнілі руки в сорочку. Він хотів відмовити, але було очевидно: в очах віконта Оріанина пропозиція виглядала як дуже гідний вияв доброї волі.

— Моїм бажанням є служити вам, мій пане, — пробурмотів він нарешті.

Тренкавель жестом наказав Оріані підвестися.

— Ваш покійний батько і мій безцінний друг пишався б тим, що ви сьогодні зробили.

Оріана глянула на віконта крізь бахрому своїх густих чорних вій.

— Із вашого дозволу, можна я візьму із собою Франсуа? Він також поділяє наше горе щодо утрати мого дорогого батька й був би радий прислужитися.

Гільєм відчував, як гнів зароджується в глибині його душі і підіймається аж до горла. Він навіть не уявляв собі, що хтось із присутніх може повірити в Оріанину щиру любов, але вони таки вірили їй. На всіх обличчях, окрім обличчя її чоловіка, було видно захоплення. Гільєм насупився. Тільки вони із Конґосом удвох знали справжню ціну Оріані. Всі решта були ошукані її красою, її ніжними словами.

Неприємно вражений до глибини серця, Ґільєм поглянув у той бік, де