Степовий найда - Френсіс Брет Гарт

— Але ти ж сказав, що це трапилося за тиждень до того, як…

— Мексіканські коні чують індійців за п'ятдесят, а то й за сто миль, — промовив Джім поважно, — і коли б суддя Пейтон послухав мене тоді і не боявся так дуже, що люди дізнаються про лиху вдачу його коня, він розквитався б з індійцями задовго до того, як вони напали на вас. Але, — додав він зневажливо, — хіба ці люди знають, що таке хоробрість, рішучість? Не знають і знати не будуть, поки тут вештаються між нами жінки і діти. Я б давно покинув цю компанію, якби не одна справа, — додав він таємниче.

Кларенс був такий вражений загадковими словами Джіма, що, забувши про зневажливі натяки на адресу містера Пейтона, зарозуміле ставлення до нього самого і до Сюзі, запитав:

— Що ж це за справа?

Джім, ніби забувши про Кларенса, повільно витягнув з халяви блискучий кривий ніж і так само повільно засунув його назад.

— Треба звести давні рахунки, — продовжував він тихо, хоч близько нікого й не було, хто міг би підслухати їхню розмову, — особисті рахунки, — промовив він зловісно, оглядаючи все навкруги так, ніби за ним стежать. — Їх треба змити кров'ю, поки я живу. В цьому каравані є хтось зайвий: чи то Гус Джілдерслів, чи то Гаррі Бенхем, чи то я, — додав він сумно, але цілком спокійно.

— О, ні! — чемно заперечив Кларенс.

Слова Кларенса не тільки не втихомирили Джіма, а, здавалося, тільки збудили його підозріливість.

— Може, ти думаєш, що я брешу? — сказав він, раптом відступаючи від Кларенса. — Ти думаєш, що коли ти син полковника Бранта, то можеш мені що-небудь зробити? Чи, може, ти думаєш, — Джім став раптом наступати, — що тобі удасться і мене ввести в оману, як ту дівчинку з каравану! І хто його знає, — продовжував він, витанцьовуючи в пилюці й поплескуючи рукою по халяві, — може, ти стежиш за мною і про все доносиш судді.

Твердо переконаний, що Джім виконує один з індійських військових танців, після чого перейде в атаку на нього, Кларенс, приголомшений таким несправедливим обвинуваченням, замовк. На щастя, в цю хвилину почувся владний голос: «Гей, Джім Гукер, де ти там пропав?» і войовничий Джім, як завжди, хутко зник.

А через кілька годин він знову появився біля фургона, в якому сиділи Сюзі і Кларенс. Вираз його обличчя говорив про те, що він уже цілком задовольнився помстою і каявся, волосся спадало на очі, як у справжнього індійця. Діти саме грали в карти, і він великодушно обмежився критичним зауваженням щодо цієї забави. Кларенс раптом подумав, що саме волосся надає Джімові такого лихого вигляду. Чому ж містер Пейтон ще й досі не остриг його? Але тут Кларенс згадав, що ось уже чотири дні намагається наслідувати Джіма, і пробує зачісуватися так само.

Через кілька днів Джім знову ощасливив його відвертою розмовою. Кларенсу було дозволено покататися верхи на одному з випряжених коней. Коли Кларенс опинився в сідлі, до нього під'їхав Джім на своєму мексіканському жеребці, який поводився дуже спокійно і навіть — очевидно, в цьому виявилася його химерна вдача — трохи шкандибав.

— А скажи-но, голубе мій, — промовив Джім похмуро, — скільки ти розраховував заробити, викравши оте дівча?

— Ніскільки, — відповів, посміхаючись, Кларенс.

Було ясно, що Джім починає все більше впливати на Кларенса, і останній вже навіть не ображався, коли той обвинувачував його без всяких підстав.

— Непогано задумано, якщо це тільки не помста, — продовжував Джім похмуро.

— Ні, ні, не помста, — поспішно запевнив його Кларенс.

— В такому разі ти розраховував одержати винагороду в сотню доларів, коли б тобі вдалося добратися з нею до її батьків раніше, ніж їх оскальпували індійці. Не пощастило тобі на цей раз. Але не журись, тобі й так дещо, мабуть, перепаде від місіс Пейтон, якщо вона візьме за дочку це дівча. Слухай, ти, жовторотий, — сказав раптом Джім, наступаючи. Випнувши підборіддя, він зиркнув крізь скуйовджене волосся недобрим поглядом. — Кому не зрозуміло, що вся ця гра — справа твоїх рук.

— Яка гра?

— Що, може, скажеш, це не ти навів індійців на караван Сілзбі? — голос його при цьому не знати чого страшенно захрип, — ти зробив це навмисне, для того, щоб ця сирітка залишилася в тебе на руках і щоб потім підсунути її місіс Пейтон: візьміть, будь ласка, за дочку!

Цього разу Кларенс рішуче заперечив, але Джім тільки зневажливо махнув рукою.

— Ти мені не бреши, — промовив він таємниче. — Мене важко обдурити. Я бачу, ми з тобою одного поля ягоди.

Давши зрозуміти Кларенсу, що йому відомі всі «нечисті справи» останнього, Джім зник, не чекаючи окрику свого безпосереднього начальника, старшого погонича Філа.

Виявилося, що Джім Гукер мав вплив не лише на Кларенса. Незважаючи на те, що місіс Пейтон ревниво оберігала Сюзі і що дівчинка багато часу проводила в товаристві Кларенса і завжди була оточена палкими прихильниками, виявилося, що до маленької Єви потай підбирався демон-спокусник в особі Джіма. То в неї з'явилося кілька чаплиних пер, якими вона стала прикрашати свої кучері, то вона розмалювала собі червоною і жовтою охрою руки й обличчя. Сюзі призналася, що все це — від Джіма.

Саме в цей час Кларенс, який зрозумів, що місіс Пейтон і її братові не до вподоби його дружба з Джімом і що вони, крім того, вважають його відповідальним за знайомство Сюзі з Джімом, — саме в цей час Кларенс встряв в одну з тих дитячих пригод, про які дорослі мають схильність судити занадто