Засвіт встали козаченьки - Шнайдер

Та все хлюп, хлюп, хлюп, хлюп.(3)

Iде козак до дівчини

Та все тюп, тюп, тюп, тюп.(3)

Пливе човен води повен

Та накритий листом.(3)

Не хвалися, дівчинонько,

Червоним намистом.(3)

Бо прийдеться, доведеться

Намисто збувати.(3)

Молодому козакові

Тютюн купувати.(3)

Пливе човен води повен

Та накритий лубом.(3)

Не хвалися, козаченьку,

Кучерявим чубом.(3)

Бо прийдеться, доведеться

Під аршин ставати.(3)

Молодого козаченька

В військо віддавати.(3)

Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Виплакала Марусенька

Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,

Не плач, не журися,

Та за свого миленького

Богу помолися!

Стоїть місяць над горою,

А сонця немає...

Мати сина в доріженьку

Слізно проводжає:

«Іди, іди, мій синочку,

Та й не забаряйся,

За чотири неділеньки

Додому вертайся!»

«Ой рад би я, матусенько,

Скоріше вернуться,

Та щось мій кінь вороненький

В воротях спіткнувся.

Ой Бог знає, коли вернусь,

В якую годину;

Прийми ж мою Марусеньку,

Як рідну дитину!»

«Ой рада б я Марусеньку

За рідну прийняти,

Та чи буде ж вона мене,

Сину, шанувати?»

«Ой не плачте, не журітесь,

В тугу не вдавайтесь:

Заграв мій кінь вороненький —

Назад сподівайтесь!»

Ой при лужку, при лужку,

При широкім полі,

При великім табуні

Кінь гуля по волі.

Кінь гуля по волі,

Солдат — по неволі...

Ой піймаю, загнуздаю

Шовковою уздою.

Ой піймаю, загнуздаю

Шовковою уздою,

Вдарю шпорами під боки —

Кінь летить стрілою.

«Ой лети, лети, мій коню,

Та й вихром несися,

Проти милої двора

Стойма становися!

Стойма становися

Та вдар копитами,

Чи не вийде дівчинонька

З чорними бровами».

Ой не вийшла дівчинонька,

Вийшла її мати:

«Здоров, здоров, любий зятю,

Пожалуй у хату!»

«Я не хочу в хату,

Хочу у світлицю,

Розбуджу солодкий сон,

Красную дівицю!»

Дівчинонька встала,

Свій сон розказала.

Правою ручкою обняла

Та й поцілувала.