Засвіт встали козаченьки - Шнайдер

А тож нам з милим розлука,

Та розлучила та нас неволя,

Чужа дальняя сторонка.

Чужа дальняя сторонка...

Та на чужій та й сторонці

Нема ж ні отця, ні неньки,

Нема ж ні отця, ні неньки,

Тільки в саду та вишневому

Поють пташки соловейки.

Поють пташки соловейки...

Та то ж не пташки та соловейки,

Як у саду канарейки.

Сонце низенько, вечір близенько,

Вийди до мене, моє серденько! (2)

Ой вийди, вийди, та не барися,

Моє серденько развеселиться. (2)

Ой вийди, вийди, серденько Галю,

Серденько, рибонько, дорогий кришталю! (2)

Ой вийди, вийди, не бійсь морозу, —

Я твої ніженьки в шапочку вложу. (2)

Через річеньку, через болото

Подай рученьку, моє золото! (2)

Через річеньку, через биструю

Подай рученьку, подай другую! (2)

Ой біда, біда, який я вдався —

Брів через річеньку, та не вмивався. (2)

Ой завернуся та умиюся,

На твою милую хоч подивлюся. (2)

«Ой не вертайся та не вмивайся,

Ти ж мені, серденько, й так сподобався. (2)

Ой там криниця під перелазом —

Вмиємось, серденько, обоє разом. (2)

Моя хустина шовками шита —

Утремось, серденько, хоч буду бита. (2)

Битиме мати, знатиму, за що:

За тебе, серденько, не за ледащо!» (2)

Ой на горі та женці жнуть, (2)

А попід горою,

Яром-долиною

Козаки йдуть.

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Козаки йдуть.

Попереду Дорошенко (2)  

Веде своє військо,

Військо запорізьке,

Хорошенько.

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Хорошенько.

А позаду Сагайдачний, (2)  

Що проміняв жінку

На тютюн та люльку,

Необачний.

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Необачний.

«Гей, вернися, Сагайдачний, (2) 

Візьми свою жінку,

Віддай тютюн-люльку,

Необачний!

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Необачний!»

«Мені з жінкою не возиться, (2)  

А тютюн та люлька

Козаку в дорозі

Знадобиться!

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Знадобиться!

Гей, хто в лісі, озовися! (2)  

Та викрешем вогню,

Та закурим люльку,

Не журися!

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Не журися!» 

Пливе човен