Кайфологія - Павло Петрович Коробчук

нас терорист-смертник – будь-чия смерть ушкоджує ближніх. я споглядаю твої еротичні вигини з відчуттям боргу і почуваюся зайвим, точніше – колишнім. але, покидаючи ліжко, в якому ти спатимеш далі, і виходячи із високого, як багатоповерхівка, кохання, на дорогу, я обіцяю нам повернутися, хоча деякий час ночуватиму на вокзалі для усвідомлення нашої святості. для перестороги. таксист
я довго думав, і думаю, що досі думаю, і вирішив, виходячи з себе опівночі, щоб зловити таксі додому, що не я володію інформацією, а вона – мною. я найбільше боюся думати про інформацію, бо її треба думати одразу всю, з нею спокійно не поговориш віч-на-віч. оскільки інформація і Бог невичерпні, то вони – одне ціле. «гроші – теж невичерпні» – додав таксист і запитав, куди їхати. повітря наповнене крупинками теологічної камасутри, простір вибухає в неочікуваних місцях, ніби терорист-смертник, і час зупиняється, ошелешений, як людина на рейках перед поїздом, не знаючи, куди кинутися – ліворуч?!, праворуч?! отак і я сидів на задньому сидінні, усвідомивши, наскільки інформація заволоділа мною і ззаду, і спереду, затисла мою голову, як збуджена жінка між стегнами, в’їлася в мою кров, як наркотик, вимагаючи щобільшої дози. інформація у моїй крові настільки, що я знаю усі її складники – плазма, лейкоцити, тромбоцити тощо. наша кров перестає бути кров’ю – вона подрібнюється на частини, так, ніби віра у Бога стає, скажімо, католицизмом чи баптизмом, ніби в людині роз’єднуються дитинство і старість, ніби світ – це тільки труп у лабораторії для студентів-медиків. отак сидів я в одному авто з таксистом, неспроможний ні назвати своєї адреси, ні вийти з автомобіля. життя – невситима пропаща оргія
життя – невситима пропаща оргія. алкоголь з тобою водить хороводи. як би тебе не заперечувала теорія – практика тебе доводить. іноді доводить до ручки, якою пишеш. це проби пера. це спроби суїцидальні. іноді