Кайфологія - Павло Петрович Коробчук

Павло КОРОБЧУК
КАЙФОЛОГІЯ
відсутність
тут мене нема, я відсутній десь. тихе імено стерли племена з наддніпрянських плес. доторкнись плеча, рукава ріки. я гукав, кричав, не знайшов прочан – їх клюють круки. адже той, хто мав рай хоча б на мить, той не буде мавр і не знав примар, а спокійно спить. СЕРЦЕВО-СУДИННІ АБЗАЦИ
прокидаючись в ліжку
прокидаючись в ліжку, в якому ти поруч спиш, я намагаюсь тверезо оцінювати стан речей – любов лише інколи досягає найлагідніших узвиш без жодних дверей. зазвичай, час впарює тобі дешевий товар. у нього безкінечна кількість таких, як ти. свої побажання можеш вписати у книгу скарг і піти. час розбирає тебе, ніби зламаний будильник, на деталі, або розбиває об стіни високої, як кохання, багатоповерхівки. те, як ти житимеш далі, залежить від ціни, за яку ти придбаєш свою кіноплівку. час це єдиний засіб минати. ми вміщені у затісний флакон. ми звучимо в унісон. кожен іноді входить в депресію, ніби в кімнату з одними дверима – на балкон. час постійно кричить, але це крик немовляти. час це ріка, якій ти змінюєш памперси, мов немовляті. я би хотів проживати кожного і тебе промовляти, але ми не святі охопити усе. ми не на святі. час закладається в тіло з зачаттям. час це внутрішній орган. кожен із