Том 10 - Леся Українка

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 56—58.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1203). Автограф ие зберігся.

56. ДО М. J. ПАВЛИКА. 28 липня 1891 р. Євпаторія

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 58—60.

Подається за автографом (ф. 101, № 310).

,..С таття про 3-го ма я...— Йдеться про статтю М. Пав-лика «На чужім празнику» («Народ», 1891, № 10—12), спрямовану проти галицьких угодовців і польських буржуазно-шляхетських кіл.

Зоїльські заміри — недоброзичливі, прискіпливі, уїдливі заміри. Вислів пов’язаний з іменем давньогрецького філософа і ритора IV ст. до н. е. Зоїла, відомого як розвінчувача авторитетів. Ім’я Зоїла стало називним.

...М і ж двома критичними бігунам и...— Маються на увазі І. Франко та М. ІІавлик, які дали діаметрально протилежні оцілки оповіданню Лесі Українки «Жаль».

57. ДО М. І. ПАВЛИКА. 24 серпня 1891 р. Шабо

Вперто надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 64—65. Подається за автографом (ф. 101, № 311).

Куренда — розпорядження по церковній єпархії. Леся Українка з сарказмом говорить про вороже ставлення до М. Павлика та

І. Франка з боку клерикальних і буржуазно-націоналістичних діячів Галичини.

58. ДО О. П. КОСАЧ (матері), 81 серпня 1891 р. Шабо

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження, вип. З, с. 21—22.

Подається за автографом (ф. 2, № 142).

Рік встановлено за змістом на підставі вказівки про перебування в Шабо.

Пані Комарова — Любов Болеславівна, уроджена Грабов-ська (1854—1924), дружина М. Ф. Комарова.

Цитра — струнний щипковий музичний інструмент у вигляді скрипки з фігурними обрисами і грифом з металевими ладами.

Галин Мартирій (1858—?) — український лікар хірург. Писав розвідки з хірургії українською, російською та німецькою мовами. Автор «Російсько-українського медичного словника» та «Медичною латинсько-українського словника».

Люба —Любов Михайлівна Комарова (1875—1937), молодша дочка М. Ф, Комарова, приятелька Лесі Українки.

59. ДО М. П. ДРАГОМАНОВА. З вересня 1891 р. Шабо

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 60—64 •

Подається за автографом (ф. 2, № 1204).

«Науковий метод в етнографії» — стаття М. Драгоманова, спрямована проти брошури О. Кониського «Етнографія слов’янщини. Написав О. Стодольський» («Товариш», Львів, 1888, № 1).

«Ч у д а ц ь к і думки» (Листи на увагу мудрим людям через редакцію «Народу») — праця М. Драгомапова, у якій віп пропагує передову російську літературу. Друкувалася в журналі «Народ»,

1891, № 7-14, 17, 18, 20-24.

Шматок «Є зекіїл а» тепер п о с и л а ю...— Йдеться про уривок перекладу Біблії (з книги пророка бзекіїла). Текст перекладу не знайдено,

«Боротьба» — роман, надрукований у львівському журналі «Правда» за 1890—1891 pp. без підпису. Автор — Олександр Якович Кониський (1836—1900) — український письменник, громадський діяч і педагог ліберально-буржуазного напряму.

...Сміються з того «Чорного м о р я»...—Йдеться про повість І. Нечуя-Левицького «Над Чорним морем», де письменник відступив від принципів реалізму, виявив національну обхмеженість, що і викликало різкий осуд Лесі Українки. Пізніше М. Драгомаков у рецензії «Над Чорним морем». Повість Івана Левицького. Видана у Львові в 1891 р.» («Народ», 1891, № 22, с. 302—304), критикуючи цей твір, наводить слова з листа Лесі Українки («Бога ради, пе судіть нас по романах Нечуя...») без вказівки на автора як думку прогресивної української молоді.

Чайченко Василь — псевдонім Б. Д. Грінченка.

60. ДО П. А. КОСАЧА. 18 вересня 1891 р. Шабо

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5,- с. 65—66.

Подається за автографом (ф. 2, № 112).

Датується за змістом на підставі вказівки: «8-го (післязавтра)».

...В новому дом і...— Мова йде про Лесин «білий домик», закінчений 1891 р. (див. примітку до листа 5 про с. Колодяжне), в якому Леся Українка почала жити після повернення з Шабо.

61. ДО М. І. ПАВЛИКА. 13 жовтня 1891 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 66—68.

Подається за автографом (ф. 101, N° 312).

Останнє число я отримала те, до мій переклад...—Мрва йде про.№ 10—12 журналу «Народ», у якому надруковано переклад поеми В. Гюго «Бідні люди» під назвою «Сірома».

...Т у т і окрім писання б живе діло і милі для мене люди...— У Колодяжному та в околишніх селах — Любитові, Скулині — Леся. Українка мала багато знайомих і друзів із селян, від яких, записувала народні пісні й легенди, читала їм художню і політичну літературу, всіляко допомагала їм. Це було те «живе діло», про яке вона пише М. Павликові (див. про це спогади Варвари Дмитрук «Молодість Лесі» та нарис В. Покаль-чука «Слідами Лесі Українку» у кн,: «Спогади про Лесю Українку»).

...А би-сьте мені написали адресу п. Колес-V и...— Мова йде, очевидно, про Олександра Михайловича. Колессу.

«Академічне братство» — студентське товариство, засноване 1882 р. у Львові. Ставило собі за мету бути осередком наукового і громадського життя українських студентів.

Тепер мене люди зачинають хвалит п...— І. Франко в статті «Говоримо на вовка — скажімо і за вовка» («Зоря»,, 1891, № 18) характеризує Лесю Українку як талановитого, роботящого поета. -

...Ж ін очого журналу, що то писав п. Ф^> ан. Ko...— У листі до Олени Пчілки від ЗО вересня 1891 p. І. Франко писав: «Пані Олеся Озаркевич (Бажанська) під впливом дискусій стрийського жіночого віча задумала розпочати з Новим рокомг видання раз у місяць невеличкої жіночої часописі. Вона, певно, швидко удасться до Вас з просьбою запомагати її видання Вашою цінною працею літературною. Я не сумніваюся, що Ви не відмовите їй своєї запомоги і заохоти» (див.: Франко /. Твори в 20-тп т., т. 20. К., Держлітвидав України, 1956, с. 431). Журнал, що мав зватися «Рівність», не виходив.

62. ДО М. І. ПАВЛИ КЛ, 2, 6 листопада 1891 р. Колодяжне

Вперше надруковано скорочено у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, ' с. 68—69.

Подається за автографом (ф. 104, № 313).

Рік встановлено ва змістом.

...В аша звістка про дядьк а...— Тобто про тяжку хворобу М. Драгомаиова.

.Я знаходжу ідею ж іночої е а а е ти дуже д о б -рою.—В колах демократичних українських літераторів виникла думка про. видання постійного друкованого органу, у якому б висвітлювався жіночий рух. В журналі «Народ» обговорювалося питання, що видавати — альманах чи газету. М. ІІавлик та І. Франка стояли за газету як