Том 10 - Леся Українка
Я — така свиня! — досі ие писала Оксані С. і через те не маю жодної звістки з Києва, і досадно се мені, і все-таки нічого ие можу з собою зробити — більш одного листа в день не сила написати. Сьогодні напишу 1 V2 і ляжу. Зовсім мене Сак зіпсував. ГІрийдеться сказати а 1а Ніц-ше: «Мата, ich werde dumm!..» 1 Та нехай же він з великого ума зійшов, а я ж з якого?.. Не думай, що я тобі не хочу писать, ні, я просто писать не хочу...
«Внешнюю среду» я вже, як могла, описала, а «внутрен-шою» краще не чіпати поки що, добре, що вона мене не чіпає. Я тепер просто бачу море і дишу, і поки що з мене досить сього. Я все ще втомлена... Ну, се робиться скучно, сама бачу.
Коли будеш в Києві, кланяйся там a Michael і pour Michael1. Як-то вони там маються?
Через тиждень я буду розумніша (я се вже пречуваю), тоді напишу більше і краще, а тепер прийми се за добрий замір і бери приклад з доброї волі моєї, а ие з її наслідків. «Да благословит бог твои пуговицы, милая».
Твоя Леся
Віра казала, що за щось сердита на тебе і збиралася лаять. Чи вже вилаяла?
222. ДО П. А. КОСАЧА ЗО
12 липня 1897 р. Ялта 13 у| 97, Ялта, Чукурлар
Любий папа!
Я не писала тобі окроме через те, що все одно ти, напевне, читав мої листи до мами, а трудно було б написати щось нового в двох листах, разом написаних. Тьотя бля, здається, написала тобі про наші матеріальні обставини. Я скажу, що у мене єсть тепер 70 р. (рівно), і мені мусить стати їх щонайменше ще на місяць. Мені дуже не-приятно, що на нодоріж і на перше устройство я стратила так багато, але тепер життя ввійшло в колію, і «розуму купувати» вже не треба, отже, гроші будуть тратитись з більшою економією. Скоро повинні приїхать Миша і Шу-ра, а якщо вони не приїдуть, то я найму собі з 14 іюля одну хату з платою 20—25 p., а коли вийде так, що можна буде зостатись на осінь, то може, переїду звідси в Алупку (там осінню нема тих вітрів, що бувають тут в той сезон), і хоч там буде дорожче, ніж тут, та все-таки я думаю, так як і тьотя, що за 150 р. я можу й там прожити IV2 місяця, т. є. від 15 августа до 1 октября. Я знаю, що осінній сезон прийшлось би поскучать, бо вже я жила б сама, але я згоджуюсь з Сапєжком, що се було б добре ДЛЯ МОГО здоров’я. Ось 2і/2 тижні, як я в Криму, і вже бачу, що поправилась, за остатній час навітЬ уже не втомляюсь так невиносимо (іменно н е в и н о с и м о!), як в перші дні тутешнього пробування і як то було увесь час в Києві. Я не думаю, що я тут вилічусь,— коли б се було можливо при помочі тільки Криму, то се вже досі случи-лось би, але я певна, що я тут наберусь сили і крові на той случай, коли прийдеться їх трохи виточить пррі помочі Сапєжка чи кого іншого. Врешті, може, і сей 5-й акт драми чи комедії одсунеться на довший час, якщо моя нога підправиться тут настільки, що не буде мені робити таких різких скандалів, як торік. Тим часом вона все-таки ще нагадує про себе, але вже не пухне і коли й болить, то сьому єсть вавжди виразна причина: спіткнусь, натруджу абощо. Запевне стараюсь сього не робити, але ж часом не встережешся. Рано тепер ще говорить, що я думаю робить зимою, у мене єсть багато планів, та всі вони ще в хаотичному стані. Запевне ні одного з них я не почну приводить в життя без твоєї згоди і поради, але написати про них ще буде час. Скажу тільки одно, що мені не хотілось би бути сю зиму в Києві, се мені було б в о м н о -гих отношениях вредно. Згодом напишу більше, тепер занадто жарко — в тіні 25°, на сонці 50°,— ну, яке ж тут писання?! Хотіла ще написать Оксаночці, та нехай вже простить — до іншого pasy. Цілую міцно тебе, Оксану і Юрка.
Твоя Леся
223. ДО О. П. КОСАЧ (матері) ТА О. П. КОСАЧ (сестри)
6
18 липня 1897 р. Ялта 1£ ■уЦ' 97. Ялта, Чукурлар
Любі мої мамочко і Ліля.
Пишу вам обом разом, думаючи, що ви вже обидві в Гадячі. Мій лист мусить прийти якраз на ваші іменини, отже, вкупі з ним прийміть мої поздоровлення і бажання всього найкращого, а яке воно, власне, оте «найкраще», се вже віддаю на вашу волю.
Либонь досі вже всі црелімінарії з’їзду скінчились і життя увійшло в свою колію — ви купаєтесь, їсте голубів і т. іи., як того вимагають гадяцькі традиції. Шкода, що ти, мамочко, так боїшся того Псла, се тобі мусить дуже затроювати спокій, але ж, здається, ті нещасні випадки, про які ти пишеш, були ще весною, коли розлив ие ущух, а тепер навряд щоб так було небезпечно. Я більше думаю про те, як ви там з їдою та з тіснотою вправитесь, та й то, врешті, річ, при добрій волі, не страшна.
Не вспіла похвалити вам олімпійське повітря Чукур-ла*ра, як тут почалася спекота євпаторійська. 27° в затінку, в морі 20°. Для «саламандри» воно якраз температура, ну, а для сибірсько-ризьких звичайок не дуже-то... Сьогодні вже трохи вітер, море дуже грає, так що ввійти в нього і не думай, а можна тільки лягти з самого берега і ждати, щоб хвиля лизнула, а підлізь трохи далі, то так телепне, що й не стямишся, як уже повен рот води. Зате не так гаряче, і в тьоті Єлі
