Том 10 - Леся Українка
Галичанка не тільки не співала, але й на вечорі не була, бо як хор чогось розстроївся, то її не вважали потрібним запросити, одним словом — ет! Більше жодних вечорів пе було, бо не витанцьовувалось. Концертів усяких множество, та я щось на них не ходжу. У нас тепер тьотя Саша, приїхала на три дні для побачення з Петром Васильовичем. Діти учаться добре, у Микося по латині «4», по іншому «4» і «4+»,се1а va, n’est се pas? 96 Більше, «слава богу, нічого нового». Блузку я собі одну перешила, а другу, коли хочеш, нову пошию, отримавши гроші. Тим часом бувай здорова, цілую тебе, папу і До-рочку.
Твоя Леся
Ми хутко писатимем Дроздикові, тепер щось ніколи, тим часом спасибі йому за лист.
Чи багато уліт наулічено?
199. ДО А. М. ДРАГОМАНОВОЇ
17 березня 1896 р. Київ 5/ІІ1 1896
Chere petite Radinette!97
Прости, що лист буде короткий, труднувато писать, а тут якраз три листи прийшлось написать сидячи, воно не легко. Та все-таки не хочу, щоб ти сердилась на мене, то й пишу. Жалко, що ти не можеш мені прислать рисунків,— жди ще того Шаца з Парижа! Спитай Ліду, чому вона мені гравюр не посилає?
Добре це, що ти іскуствами стала як слід заиіматись, вже приїдеш до мене, то задаси шику! А знаєш, їдь ти замість Женеви у Київ на зиму! Справді ліпше буде. От подумайте ви про це серйозно, воно не так трудно. А то і на літо можна б до нас, та тільки маму, поки вона в Софії, кидать не приходиться, хоч би і ненадовго.
Ну скільки ж перемін в Софії з тих пор, як я виїхала — страх, і все якісь неподобні. Шкода все-таки Одена, що так несподівано загинув, де ж тепер його сім’я?
Ми живем, як і перше; тепер у нас в гостях одна тьотя і муж другої тьоті, що недавно з Сибіру вернувся (ми ще
його досі ніколи не бачили), тепер Олеся водить їх по городу, Київ показує, а я мушу дома сидіти і в утішеніе собі письма строчу, та жаль, щось, видко, другим з них потіхи мало. Je пе suis assez bien portante pour etre spiri-tuelle *, ти вже прости. Кланяйся від мене всім софійським друзям.
Тебе і маму цілую міцно-міцно і прошу споминати добрими словами навіть тоді, коли цього не заслужує твоя сестра Леся.
200. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ-ШИШМАНОВОЇ 9 червня 1896 р. Колодяжпе 28/V 1896, Колодяжпе
Люба моя Лідочко!
Моя «единственная старшая кузина»!
Тільки що получила твого листа і от зараз пишу, щоб знов не уподоблятись... самій собі! Як бачиш, твій лист застав мене вже в Колодяжному, отже, твого порученія не можу зробити зараз, напишу про нього мамі, може, лист мій зловить її в Києві, на перепутті з Гадяча додому, а може, у мами і тут де є така бумага, тільки я сама не знайду. Мама в Гадяч поїхала на коротко: устроїти ограду на бабушкиній могилі і покінчити з орендами, папа теж поїхав з нею. Ми, здається, нікуди сього літа не поїдемо, хоч мені і хотілось би, і треба поїхати в Полтавщину, та ще не знаю, як там буде. Твоя boule vaga-bonde2 просиділа, слава богу, зиму в Києві, нікуди не рипаючись, потім так же само просидить літо в Колодяжному, ну, а далі вже хто його [знає], як буде, далі, може, і на корабель au long cours 3 попаду, різне буває. Не дай тобі боже, якщо ти посмієш не явитись до нас на той рік, до своєї єдинственної (от уже іменно єдин-ственної!) тітки! От іще мені той дом, я вже провиджу з нього силу клопоту для тебе, ще сгане на перешкоді твоєму приїзду в Росію. Построй там принаймні і для мене яку-небудь коморку на случай, коли я приїду до тебе на перепутті з кругосвітнього плаванія. Ти знаєш, се у мене idee fixe — попасти в подоріжжя навколо світу,
1 Я не так добре почуваю себе, щоб бути дотепною (франц.).—
Ред.
2 Колобок (франц.).— Ред.
3 Далекого плавання (франц.).— Ред.
що поробиш — страсть!- Однак це все пустяки я пишу. А от одна просьба: там у Києві деякі дами просили мене узнать, що то за общество єсть у Лондоні покровитель-ства бідним дітям. Мета сього общества, наскільки я знаю, помагати бідним дітям не милостинею, а тим, щоб, узнавши адрес, сім’ю і т. д. кожної такої дитини, подавати їй систематичну і корінну поміч. Деталі сього діла мені, зовсім не відомі. Може, тобі, при помочі лондонських знакомих, не трудно буде довідатись про се, а коли тобі не хочеться з сим возитись, то, може, ти мені даси які адреси в Лондон, а я вже постараюсь сама довідатись.
Ну, як же там твоя робота? Хоч би ти мені прислала які з твоїх articles мені дуже цікаво, як ти справляєшся з своєю роллю журналістки. От, чом не поїхала в Москву на коронацію, там би знайшла своїх колег-жур-налісток (consoeurs2, чи як їх назвати?), впрочем тебе при твоїй «страсти к зрелищам», папевне, задавили б на Ходинському полі! Слава богу, що тебе там не було! В Києві усі оці торжества вийшли пес plus ultra скучні, окрім самої звичайної ілюмінації і надзвичайної давки, на Крещатику нічогісінько не було. Взагалі під кінець в Києві було поганенько: жара несамовита, кругом тільки і розмови, що про екзамени... бр-р-р! Олеся і Оксаночка, впрочем, добре справилися з тими екзаменами, Оксана вже тепер гімназистка 4-го класу, а Олеся — може, і восени їй доля попанує — буде гімназисткою 7-го кл. Микось перейшов без екзамену і прохолоджується тут уже з перших чисел мая. Боюсь, що він страшопно забуде все за літо! Як там Зоря і його наука? Чи переслали йому мого листа?
