Таємна історія Радянського Союзу - Павло Правій
Знавці історії спитають: а як же «Трофейна справа», що її стосовно низки генералів і навіть самого маршала Жукова ініціював особисто Сталін? Було таке. Але там була інша причина – політична. Надто нахабно почав поводитися товариш Жуков і навіть у розмовах з підлеглими розповідати, що він сам-один виграв війну, а Сталін тут ні до чого. Вождь не міг, звісно, таке пустити на самоплив – так і до військового перевороту недалеко. Тому на маршала «гачечок» знайшов. А воднораз із ним під гарячу руку потрапили друзяки Жукова, такі само мародери. Генерал-лейтенант Крюков, наприклад, котрий теж непогано «прибарахлився» у підкореному Берліні. Генерал-лейтенант Кулик (колишній маршал і друг Сталіна) привіз із війни 5 «трофейних» автівок. Але заарештували його й розстріляли не за це. І навіть не за те, що був дружбаном Жукова. А за те, що був ображений на Сталіна й вів непотрібні розмови не з тими людьми. Генерал-полковника Гордова та генерал-майора Рибальченка теж розстріляли не за «трофеї», а за знаменитою 58-й статтею «зрада батьківщини», бо патякали забагато. Так що це хутчій виняток. До речі, коли Віктор Абакумов, який за дорученням Сталіна вів «Трофейну справу», впав у немилість і був заарештований – в його гігантській квартирі було знайдено, як і у Жукова, кілька сотень метрів тканин, картини, килими, хутро і навіть в СРСР рідкісні, мов білі слони, холодильники. Ну, скажіть, будь ласка, нащо тобі 13(!) радіол та радіоприймачів? А понад десять автомобілів? І усе це теж з Німеччини. Досі жива знаменита вигадка радянської пропаганди, вкинута колись у маси. Начебто Гітлер якось запропонував Сталіну обміняти його сина Якова Джугашвілі, який потрапив у полон, на фельдмаршала Паулюса. На що Сталін буцімто відповів: «Фельдмаршала на солдата не міняю».
Насправді Яків був не солдатом, а старшим лейтенантом. І це в 34 роки. Проте не в цьому суть. Сталін дурнем не був і усю пагубність такого вчинку (якби погодився) розумів – нацистська пропаганда роздула би грандіозний скандал. Тому, якби історія про німецьку пропозицію й була правдою, він так не вчинив би. Тим паче, що він Якова ненавидів. Тому Йосип Віссаріонович сина змусив стати офіцером, а потім відрядив на війну: «Іди й бийся». Розрахунок безпомилковий: стане героєм – буде додатковий плюс до сталінського культу особистості. Загине – теж гарно: «Сталін рідного сина не пожалів задля перемоги». Так, до речі, і сталося.
А ось іншого свого синочка Васю товариш Сталін хоч і зневажав за його характер і вади, але любив. Тому Вася у 21 рік став полковником авіації, у 25 років – генерал-майором, а в 29 – генерал-лейтенантом. У 23 роки – командувачем авіаційною дивізією. У 27 – авіацією Московського військового округу. За всю війну він офіційно здійснив лише 26 бойових вильотів, проте мав три ордени Червоного прапора, орден Олександра Невського та Суворова ІІ ступеня. Це попри алкоголізм. Незважаючи на постійні загули й порушення дисципліни. І на злочини. Якось Вася організував «риболовлю» за допомогою реактивних снарядів. У результаті один офіцер загинув, іншого покалічило. Як гадаєте, чи потрапив Вася під трибунал? Правильно гадаєте… Якщо можна Васі – чому не можна Льові?
Син одного з кремлівських вождів Миколи Булганіна пив ще більше (хоча це здається неможливим) за свого друга Василя Сталіна. Якось у стані риз він сів за кермо і врізався у вантажівку. Два офіцери, що їхали з ним, загинули. Але Льва Булганіна «відмазали». Можна згадувати і походеньки братів Мікоянів – Івана та Серго (того самого), або сина Хрущова – Леоніда, який п’яним на вечірці, граючись у Вільгельма Теля, застрелив з пістолета людину й відбувся легким переляком. Так що «мажори» з’явилися зовсім не за пізнього Брежнєва, і тим паче не після розвалу СРСР – їх виростила система сталінського «порядку». Але ж вони воювали? Так, воювали. Не лише Василь Сталін. Вже згадувані Леонід Хрущов та Степан Мікоян теж. Так тоді було заведено. І ми ніколи не дізнаємося, скільки в їхніх подвигах істини. Скільки літаків охороняли Васю Сталіна та Льоню Хрущова під час бойових вильотів.
Нарешті останнє (бо не знаю як вас, а мене вже починає від всього цього нудити) – брудна історія «золотої молоді» сталінських часів. Особливий бруд в тому, що це сталося під час війни з нацистами. Кілька учнів елітної 175-ї московської школи, діти радянських високопосадовців, створили підпільну нацистську організацію «Четвертий рейх». Про неї стало відомо випадково – після того як покінчив життя самогубством її голова, 15-річний син наркома авіаційної промисловості Володимира Шахуріна. Членами «Четвертого рейху» були: сини Анастаса Мікояна Серго та Іван; син секретаря Мікояна Леонід Барабанов; син сестри дружини Сталіна Надії Аллілуєвої Леонід; син найближчого соратника Ворошилова генерал-лейтенанта Рафаїла Хмельницького Артем; син академіка Олександра Бакулєва (друга сталінського секретаря Поскрьобишева) Петро; син заступника голови Держплану Петра Кірпічнікова Фелікс; донька радянського дипломата Костянтина Уманського Ніна, син знаменитого американського підприємця, агента Комінтерну і довіреної особи Леніна Арманда Хаммера. У обвинувачуваному висновку говорилося: «Учасники організації у своїх бесідах вихваляли німецько-фашистську армію і німецько-фашистських лідерів. Учасникам організації були присвоєні звання, запозичені у німецьких фашистів: «рейсхфюрер», «фельдфюрер» і «фельдмаршал», а саму організацію було названо «Четвертою імперією». У бесідах між собою учасники організації обговорювали питання про способи ведення пропаганди, спрямованої на підрив радянського ладу, повалення після війни Радянської влади. Поведінка учасників організації тим більш злочинна, що вона мала місце в умовах Великої
