Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд

та рівнем такими, що можна було б розглядати як формулювання вини. Водночас, попри вжиті в розпорядженні від 17 квітня 1998 року визначення, Суд вважає, що в цьому рішенні відбито «стан недовіри» і не міститься констатації вини.

31. Тому слід розрізняти рішення, в яких відбито рішення про те, що відповідна особа є винною, від тих, які обмежуються констатацією підозри. Перші порушують презумпцію невинуватості, тоді як других під час численних розглядів визнавали такими, що відповідають духу статті 6 Конвенції...

32. За цих обставин, Суд не може дійти висновку про порушення презумпції невинуватості в цій справі.

3. Оспорювання постанови про поновлення переслідування

«Техедор Ґарсія проти Іспанії» (Tejedor Garcia v Spain), 25420/94,16 грудня 1997 року.

29. Заявник скаржився, що провадження проти нього було несправедливим, оскільки національні суди задовольнили клопотання прокурора про ухвалення постанови, якою було скасоване рішення щодо відмови від подальших дій майже через два місяці після закінчення триденного строку, передбаченого частиною 5 з позначкою 4 статті 789. 4 ...

32. ... Хоча клопотання прокуратури про скасування рішення було датоване 13 вересня 1990 року, національні суди не вважали цю обставину такою, що має значення для розв’язання питання про дату отримання матеріалів справи, і ухвалили, що точно встановити цю дату не можливо, при цьому немає нічого, щоб свідчило б про дату, коли це рішення було направлене прокуророві або коли він його фактично отримав ...

Як видно з викладеного вище, судам, отже, належало витлумачити положення частини 5 з позначкою 4 статті 789, ... за обставин, коли неможливо було точно встановити дату отримання.

33. На думку Суду, те, як слід тлумачити частину 5 з позначкою 4 статті 789 за таких обставин, є справою національних судів. Задоволення клопотання прокуратури майже через два місяці після ухвалення рішення про відмову від кримінального переслідування означало, що за нормами іспанського права рішення з цього питання не набуло характеру остаточного. Зважаючи на ці обставини, тлумачення національних судів не можна називати ні довільним чи необґрунтованим, ні таким, що кидає тінь на справедливість судового розгляду. Так само не можна сказати, ніби якесь питання може викликати рівність процесуальних можливостей сторін у цій справі.

34. Отже, жодного порушення пункту 1 статті 6 Конвенції не було.

C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ
I. СУД
1. Означення поняття

«Дідьє проти Франції» (Didier v France) (ухв.), 58188/00, 27 серпня 2002 року.

27 січня 1999 року Комісія з фінансових ринків [КФР], здійснюючи свої дисциплінарні повноваження, ухвалила зупинити дію заявникової ліцензії на торгівлю на шість місяців і оштрафувала його на 5000000 французьких франків.

30 квітня 1999 року заявник звернувся зі скаргою до Державної ради, вимагаючи скасування спірного рішення та зупинки його виконання.

3 грудня 1999 року Державна рада скаргу заявника відхилила.

3. ... Суд вважає, що, враховуючи принципи, закріплені в його прецедентній практиці, і його автономне тлумачення терміну «суд», вжитого в пункті 1 статті 6 Конвенції, КФР слід для цілей цієї норми розглядати як «суд», незалежно від її класифікації в національному законодавстві ... Крім того, він зауважує, що «суд» за змістом статті 6 — це й суд за змістом статті 2 Протоколу № 7... Насамкінець Суд відзначає, що при перегляді рішень КФР Державна рада уповноважена розглядати всі аспекти справи, тож щодо цього вона також є «судовим органом, який має повну юрисдикцію», а отже, «судом»... Виходячи з цього, Суд вважає, що заявникові було забезпечене право на оскарження у кримінальній справі, відповідно до першого пункту статті 2 Протоколу № 7.

2. Встановлений законом

«Посохов проти Росії» (Posokhov v Russia), 63486/00, 4 березня 2003 року.

43. Проте, крім явного порушення положень Федерального закону «Про народних засідателів...» у частині, що стосується відбору народних засідателів шляхом жеребкування і їхнього залучення до виконання своїх обов’язків на двотижневий термін, не частіше одного разу на рік, Європейський суд особливо вразило те, що збори депутатів Неклиновського району — органу, повноважного формувати загальні списки народних засідателів, — проінформували заявника про те, що списку народних засідателів, що діяв до 4 лютого 2000 р, немає. Отже, компетентні органи влади не змогли підтвердити наявність правових підстав участі пані Стреблянської і пані Хов’якової у відправленні правосуддя в день розгляду справи заявника, якщо зважити на те, що списки народних засідателів були сформовані 4 лютого 2000 року, а затвердили їх Законодавчі збори Ростовської області 15 червня 2000 року.

Сукупність викладених обставин не дозволяє Європейському судові зробити висновок про те, що Неклиновський районний суд, який 22 травня 2000 року ухвалив вирок щодо заявника, був «судом, установленим законом».

«Аккарді і інші проти Італії» (Accardi and Others v Italy) (ухв.), 30598/02, 20 січня 2005 року.

2. ... Як правильно зауважив касаційний суд у своїй постанові від 22 лютого 2002 року, допит Х і Y проводив слідчий суддя. Той факт, що, користуючись своїм правом здійснювати нагляд за виконанням слідчих дій, він, щоб поставити дітям певні запитання, вирішив вдатися до посередництва психолога, цього висновку ніяк не