Криміналістика - Андрій Віталійович Кофанов

— власноручне викладення показань допитуваного з відповідною відміткою слідчим в протоколі;

— відображення в протоколі всіх виразів які вживає допитуваний;

— підписання протоколу всіма присутніми на допиті (допитуваний, слідчий та інші особи).

Протокол допиту містить:

— відмітку про попередження допитуваного (свідка чи потерпілого) про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу свідомо неправдивих показань, що підтверджується його підписом;

— відмітку про роз’яснення допитуваному, у вчиненні якого злочину його підозрюють, і його право на захист;

— заяву обвинуваченого про те, чи визнає він себе винним;

— відомості про перекладача, експерта, захисника, педагога, батьків або законних представників неповнолітнього.

У процесі допиту свідок або обвинувачений може виконати за власним бажанням або за пропозицією слідчого схеми, креслення, малюнки, плани, що пояснюють його показання. Вони повинні бути засвідчені підписами допитуваного і слідчого.

Додатковими методами фіксації допиту є звукозапис та відеозапис, застосування яких повинно здійснюватися у відповідності до вимог ст. ст. 85—1, 85—2 КПК України. Ці методи дозволяють зафіксувати та відтворити не тільки зміст показань, а й особливості інтонації, акценту, поведінки та реакції допитуваного. Паралельно зі звуко— і відеозаписом слідчий веде протокол.

Затримання — це невідкладна слідча дія з метою захопити особу, підозрювану в вчиненні злочину, доставити й розмістити в ізоляторі тимчасового утримування.

Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише за наявності однієї з таких підстав:

— коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

— коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

— коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

За наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.

Протягом 48 годин з моменту одержання повідомлення про здійснене затримання прокурор зобов’язаний дати санкцію на взяття під варту або звільнити затриманого.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання сповіщає її сім’ю, якщо місце її проживання відоме.

При підготовці до затримання необхідно:

— розглянути питання про кількість, персональний склад групи затримання;

— включити до складу групи оперативного працівника жіночої статі у випадку, коли повинна бути затримана особа (особи) тієї самої статі;

— визначити місце, час, умови затримання;

— розподілити обов’язки між учасниками затримання, послідовність дій і хто їх виконуватиме під час і після затримання;

— довести до відома всіх учасників затримання дані про зовнішні прикмети зовнішності затримуваного;

— неодмінно забезпечити учасників затримання відповідними засобами криміналістичної та оперативної техніки (звуко— і відео— апаратурою, транспортом, засобами зв’язку тощо);

— визначити послідовність затримання;

— вирішити питання кого, куди і яким способом будуть доставлені затриманні, забезпечити їх роздільне тримання;

— передбачити можливість проведення інших слідчих дій до і після складання протоколу затримання та підготуватися до їх проведення;

— розглянути питання про учасників та організаційно-тактичні особливості затримання підозрюваного (сформувати групу затримання, проаналізувати і вжити заходів безпеки при проведенні затримання, передбачити заходи для усунення можливості втечі затриманого);

— при проведенні інструктажу довести до відома кожного учасника хто і які засоби захисту, озброєння, зв’язку повинен мати.

Виділяють одиночні і групові затримання.

При визначенні часу і місця враховується спосіб життя затримуваного, розпорядок його дня, маршрути і засоби пересування. Вивчається планування приміщення, входи і виходи, пожежні сходи, ліфти, місця укриття. При підготовці затримання на відкритій місцевості чи в населеному пункті необхідно вивчити рельєф, розташування доріг, лісових посадок, наявність прохідних дворів, будинків, під’їзди яких мають два виходи, маршрутів міського транспорту тощо.

В залежності від особистості затримуваних, їхньої можливої поведінки, озброєності, фізичної підготовки в затриманні можуть брати участь спеціально сформовані оперативні групи з числа співробітників органа внутрішніх справ («Беркут» і т. д.). Чисельність групи визначається з розрахунку не менше двох співробітників на одного затримуваного. Учасники затримання повинні бути відповідно екіпіровані та озброєні.

Завдання групи захоплення — потай проникнути через невідомі затримуваному входи, горищні, підвальні приміщення, чи балкони за допомогою осіб, які не викликають у затримуваних підозр та яким він може відкрити двері, не знаючи про групу захоплення. Коли злочинець відмовляється відкрити двері, то, враховуючи його психологічний стан необхідно вступити з ним у переговори, переконати в безглуздості зайнятої позиції. Коли ж переговори не досягли поставленої мети, можуть бути застосовані спеціальні хімічні засоби, перешкоди ламаються і відбувається захоплення.

Затримання в окремо розташованому будинку (сараї і т. д.) чи на відкритій місцевості — у полі, лісі, у гірській місцевості, проводиться за допомогою оперативно-тактичної комбінації, що передбачає легендоване зближення з затримуваним з блокуванням шляхів його можливої втечі. Затримання може проводитись з використанням службової собаки.

При одночасному затриманні декількох осіб, що знаходяться в різних місцях, необхідне чітке координування всіх дій груп захоплення. Інформація про проведене затримання, про виниклі перешкоди (відсутність затримуваного, утеча, узяття затримуваним заручника тощо) негайно повинна передаватися в чергову частину органа внутрішніх справ, що відповідає за координацію дій під час захоплення, щоб вчасно внести відповідні корективи в дії інших груп.