Криміналістика - Андрій Віталійович Кофанов

Об’єктами впізнання є:

— люди;

— матеріальні предмети (речі);

— трупи;

— тварини.

Також до об’єктів пред’явлення для впізнання деякі вчені відносить окремі споруди та ділянки місцевості. Однак останнє не сходиться з процесуальними вимогами провадження впізнання.

Психологічну основу пред’явлення для впізнання складають:

— адекватність відображення органами чуття людини об’єктивної реальності;

— можливість запам’ятовування та збереження в пам’яті сприйнятого (ознак та властивостей предметів);

— можливість адекватного відтворення сприйнятого, тобто уявного образу (сліду пам’яті).

Регламентація пред’явлення для впізнання в ст. ст. 174–176 КПК України дає змогу вірного вирішення питань про відокремлення цієї слідчої дії від інших.

Залежно від об’єкта пред’явлення для впізнання виділяють його види:

— пред’явлення для впізнання об’єкта в натурі — людини, предмета, тварини;

— пред’явлення для впізнання трупів;

— пред’явлення для впізнання властивостей та ознак предметів;

— пред’явлення для впізнання фотографічних зображень об’єктів.

Процес прийняття рішення про пред’явлення для впізнання передбачає необхідність відповіді на ряд питань:

— чи є підстави для його проведення, тобто чи здійснюється дія для досягнення цілей саме упізнання і чи можливо дотримання його процесуального порядку;

— чи вчасно і доцільно проведення упізнання, чи створені для цього належні умови.

Слідчий повинен вирішити ряд організаційних питань:

1. Забезпечити охорону впізнаваємому, якщо він підозрюється (обвинувачується) у вчиненні якого-небудь злочину, і в першу чергу тоді, коли упізнання провадиться на місцевості.

2. Підготувати необхідні техніко-криміналістичні засоби для фіксації ходу і результатів пред’явлення для упізнання (фотоапаратура і приналежності, засоби звуко— і відеозапису тощо).

Пред’явленню для впізнання передує виконання таких дій:

— визначення мети впізнання;

— планування впізнання;

— вибір місця та часу впізнання;

— запрошення учасників впізнання (поняті, особа, яку впізнають, той, хто впізнає; особи та предмети, серед яких буде проводитись впізнання, помічник слідчого, спеціаліст, оперативні працівники);

— підготовка технічних засобів (зв’язок, транспорт, фіксація);

— попередній допит того, хто впізнає;

— ознаки його одягу, а також ознаки речей чи інших об’єктів;

— виявлення його особистих властивостей;

— створення умов для проведення впізнання з дотриманням вимог закону.

Процес пред’явлення для впізнання має три стадії:

На першій стадії перед пред’явленням особи для впізнання, в присутності понятих їй пропонують зайняти Будь-яке місце серед інших осіб і роз’яснюють її права.

На другій стадії впізнаючий запрошується до приміщення, де знаходяться всі учасники впізнання, його попереджають про кримінальну відповідальність за неправдиві показання (якщо це потерпілий) і за відмову давати показання (якщо це свідок). Після цього у особи, яка впізнає, з’ясовують, чи задовольняють її умови, чи їй добре видно зовнішні прикмети усіх осіб. При позитивній відповіді впізнаючому пропонують подивитися на групу осіб, впізнати серед них потрібну особу і пояснити, за якими ознаками він її впізнав. При цьому не треба квапити його з відповіддю, необхідно дати йому час на обдумування. Якщо впізнаючий вагається з відповіддю, можна запропонувати пред’явленим особам пройтись по кабінету з метою спостереження їх у русі чи дозволити пред’явленим особам розмовляти між собою.

Третя стадія полягає у встановленні тотожності чи групової належності або відмінності конкретного об’єкта. Названі впізнаючим прикмети, ознаки повинні бути виражені в певній формі. Виконання цієї вимоги багато в чому залежить від правильно поставлених йому уточнюючих і конкретизуючих запитань.

Результат пред’явлення для впізнання може бути позитивним, коли впізнаючий заявляє про впізнання і вказує не тільки загальні прикмети і ознаки, а й особливі, на яких ґрунтувалося впізнання. Результат пред’явлення для впізнання може бути й негативним, коли, наприклад, з моменту спостереження пройшло багато часу; особа, яку впізнають, різко змінила свою зовнішність; впізнаючий боїться помсти; для впізнання пред’явлено іншу особу, тощо.

Впізнання живих осіб провадиться у випадках, коли:

— особа, яка підлягає пред’явленню, не була раніше відома свідкові, але спостерігалася ним у зв’язку зі злочинною подією;

— свідок знав раніше пред’явлену особу, але не може дати необхідних даних про неї.

Впізнання людей може бути:

— за голосом (при цьому необхідно створити необхідні умови: а) для відтворення звукової мови (приміщення з певними акустичними даними тощо); б) для аналізу і оцінки голосу особи, яку впізнають (для цього використовують дві суміжні кімнати з відчиненими дверима чи тонкою перегородкою між кімнатами, на відкритій місцевості користуються парканом, деревами тощо, які б не дозволяли впізнаючому бачити особу, котру впізнають); в) всі учасники мають бути поділені на дві групи: в одній — слідчий, впізнаючий, двоє понятих, а також спеціалісти та інші учасники, в другій — особа, яка допомагає слідчому (наприклад співробітник міліції), поняті, особа, яку впізнають, та особи, що ведуть з нею розмову; г) зміст розмови, відтвореної під час впізнання, не повинен торкатися розслідуваної справи, але в її тексті мають бути слова, які чув впізнаючий в момент спостереження);

— особливостями мови;

— особливостями ходи (ходу характеризують довжина кроку даної людини, кут розвороту ступні, швидкість руху. Хода має бути природною, коли людина йде вільно, без напруження. Неприродна хода найчастіше пов’язана з різними аномаліями. Основними умовами проведення впізнання за особливостями ходи слід вважати такі: а) вибір місця проведення, що забезпечує