Криміналістика - Андрій Віталійович Кофанов

Класифікація видів допиту:

• за суб’єктом проведення допиту (особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя);

• за процесуальним станом допитуваної особи (допит свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого);

• за віком допитуваного (допит неповнолітнього, малолітнього, особи похилого віку);

• за послідовністю проведення (допит первинний, додатковий, повторний);

• за місцем проведення (на місці події, у кабінеті слідчого, за місцем знаходження допитуваного);

• за складом учасників допиту (слідчий, допитуваний, захисник, педагог, законний представник, спеціаліст, експерт, перекладач);в залежності від використання науково-технічних засобів (із використанням звуко— та відеозапису, без використання технічних засобів).

Допит може бути розглянутий як інформаційний процес. Інформація у процесі допиту може бути класифікована за видами:

• за суб’єктом допиту її можна поділити на такі види:

— інформація, що виходить від слідчого;

— нформація, що виходить від допитуваного;

— інформація, що виходить від інших осіб, які беруть участь у допиті.

• за функціональним призначенням на такі види:

— комунікабельно-забезпечувальну (використовують для забезпечення успішного проведення допиту та встановлення психологічного контакту з допитуваним);

— субстанціональну (спрямовану на з’ясування основних відомостей по справі, що виявляється у постановці питань, які визначаються предметом допиту);

— спонукаючу (використовується у разі, якщо допитуваний забув важливі для справи обставини або відмовився від їх викладу);

— викриваючу (покликану виявити та викрити неправдиві дані в показаннях допитуваного);

— коригуючу (дозволяє уточнити показання або виявити та усунути викривлення, які є наслідком добросовісної помилки свідка або обвинуваченого).

Інформація, що виходить від допитуваного, може бути класифікована за такими критеріями:

• за характером вираження:

— змістовна (відомості, які повідомляються допитуваним у процесії допиту);

— паралінгвістична (жести, міміка, рухи тіла, звукові явища, які супроводжують мову людини);

— мімічна (мімічні прояви, безпосередньо не пов’язані з мовою допитуваного);

— конклюдентна (рухи, указання на що-небудь, з котрих можна зробити висновок про наміри особи або її ставлення до чого-небудь);

— така, що відображає психофізіологічні реакції (почервоніння або збліднення шкіри обличчя, тремтіння рук, виступання поту та ін.);

• за характером виявлення (така, що вільно викладена, та викладена із спонуканням);

• за характером відображення дійсності (така, що відповідає дійсності, і така, що не відповідає їй).

Підготовка до проведення допиту включає:

— визначення кола осіб, які підлягають допиту;

— визначення послідовності їх допиту;

— визначення предмету допиту та вивчення матеріалів кримінальної справи;

— вивчення особи допитуваного;

— підбір речових доказів та інших матеріалів для пред’явлення допитуваному;

— вирішення питання щодо часу та місця допиту, способу виклику на допит;

— отримання спеціальних знань, які можуть знадобитися під час допиту;

— визначення переліку необхідних технічних засобів фіксації допиту та їх підготовку;

— визначення учасників проведення допиту;

— складання плану допиту.

Момент проведення допиту щодо певної особи визначається слідчим виходячи із конкретної слідчої ситуації. Відносно окремих категорій допитуваних момент проведення допиту визначено безпосередньо КПК України:

— якщо підозрюваний затриманий, або до нього обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, то допит проводиться негайно, а при неможливості негайного допиту — не пізніше 24 годин після затримання (ст. 107 КПК України);

— допит обвинуваченого слідчий повинен провести негайно після його явки чи приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред’явлення йому обвинувачення (ст. 143 КПК України).

Допит проводиться удень. Заборонено проводити допит у нічний час, крім випадків, коли існуючі обставини вимагають негайного проведення допиту.

Особа може бути викликана на допит:

— повісткою по пошті або через кур’єра;

— телеграмою або телефонограмою;

— повідомленням по телефону безпосередньо особі, яка підлягає допиту;

— через адміністрацію ізолятора тимчасового тримання або слідчого ізолятора (затримані або взяті під варту підозрювані та обвинувачені).

У повістці, телеграмі, телефонограмі зазначається: хто і в якості кого викликається, куди, на який час та до кого необхідно прибути.

Місце допиту:

— кабінет слідчого,

— місце події;

— місце проживання чи знаходження допитуваного (ізолятор тимчасового тримання, слідчий ізолятор, санаторій тощо);

— місце роботи;

— лікувальна установа (з дозволу лікаря).

Загальні тактичні прийоми допиту:

— прогнозування та планування допиту (власне підготовка до допиту);

— встановлення психологічного контакту;

— викладення показань у формі вільної розповіді;

— постановка запитань;

— пред’явлення доказів;

— актуалізація забутого в пам’яті допитуваного;

— оголошення показань інших осіб;

— допит на місці події;

— роз’яснення суті наслідків вчиненого злочину;

— переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування тощо.

Основні тактичні прийоми допиту:

— маскування цілей допиту;

— створення враження поінформованості слідчого;

— обмовлення;

— раптовість при допиті.

Види типових ситуацій допиту:

— повідомлення правдивих показань;