Криміналістика - Андрій Віталійович Кофанов

Допитана особа повинна йти попереду групи та самостійно вказувати напрямок та шлях слідування, звертаючи при цьому увагу інших учасників на орієнтири місцевості та місця, пов’язані з обставинами події. Допитаному можуть задаватися запитання стосовно окремих сторін та деталей обстановки на місці, змін, які відбулися, конкретних предметів та їх зв’язку з обставинами розслідуваного злочину. Всі пояснення та дії особи, показання якої перевіряються заносяться до протоколу.

При перевірці показань кількох осіб на одному місці, такі перевірки здійснюються окремо з кожною особою.

Підказування та навідні питання з боку інших учасників слідчої дії повинні бути повністю виключеними.

Одним із важливих тактичних прийомів перевірки показань на місці, який ґрунтується на психологічній закономірності відновлення у пам’яті є прийом, сутність якого полягає в тому, що при підході до того чи іншого місця, в момент, коли його ще не видно учасникам перевірки, допитуваний дає його детальний опис, пояснює його зв’язок з розслідуваною подією і тільки після цього показує його та пояснює обстановку на місці.

У випадках, якщо попередні показання допитаного не узгоджуються з реальною обстановкою та його поясненнями на місці, слідчий звертає на це його увагу і пропонує пояснити причини такої розбіжності. Якщо допитаний наполягає на своїх показаннях, то перевірку необхідно продовжувати, а якщо заявить, що його попередні показання є неправдивими і відмовиться від них, то перевірку показань необхідно припинити і провести повторний допит з оформленням відповідного протоколу. У такому випадку необхідно зафіксувати факт, що допитаний не зміг вказати місце та обстановку події, що перевіряється та відмовився від показань, які він дав раніше.

Якщо допитаний вказує на нову ділянку місцевості або приміщення, де знаходяться ті чи інші сліди злочину (труп, знаряддя, викрадене майно тощо), про які раніше він не повідомляв, необхідно перервати проведення перевірки показань на місці, провести з тим самим складом учасників огляд нового місця та виявлених об’єктів, скласти протокол огляду, а потім поновити проведення перевірки.

Основним способом фіксації результатів відтворення обстановки та обставин події є складання протоколу цієї слідчої дії відповідно до вимог ст. ст. 84, 85, 195 КПК України.

Протокол складається з трьох основних частин: вступної, описової та заключної.

У вступній частині протоколу зазначається: час і місце складання протоколу, посада, класний чин або звання та прізвище посадової особи, яка проводить слідчу дію, дані про учасників слідчої дії та відмітка про роз’яснення їм їх прав та обов’язків, мета проведення експерименту (у випадку перевірки будь-чиїх показань необхідно стисло вказати зміст показань, з посиланням на аркуші кримінальної справи), відмітка про попередження учасників слідчої дії про кримінальну відповідальність за ст. ст. 178, 179 КК України.

В описовій частині зазначаються: точне місце проведення слідчої дії; яким саме чином здійснювався слідчий експеримент; які саме обставини перевірялися або відтворювалися; у яких метеорологічних та інших умовах здійснювалася перевірка або експеримент; зміст, послідовність дослідних дій, хто саме їх виконував, за яких умов; результати експерименту; звідки саме починався маршрут до місця перевірки, як він проходив; які свідчення давав підозрюваний, обвинувачений, потерпілий або свідок, які саме дії він виконував на місці події, які предмети та сліди були виявлені на місці події у ході здійснення перевірки; які питання ставилися особам, свідчення яких перевірялися та які вони надали на них відповіді.

У заключній частині відображаються: заяви та зауваження учасників відтворення обстановки та обставин події, посилання на плани, схеми складені під час проведення слідчої дії; відмітки про ознайомлення учасників слідчої дії з протоколом, які також засвідчують факт відповідності змісту протоколу фактично проведеним діям. Протокол складається та підписується особою, яка проводила слідчу дію.

Додатковими засобами фіксації результатів відтворення обстановки і обставин події є вимірювання, складання планів і схем, використання фото-, кіно-, відеозйомки, звукозапису.

Перевірка показань на місці є динамічною дією і тому її фіксацію доцільно доповнювати кінозйомкою, відеозаписом та звукозаписом, відповідними прийомами використання цих засобів. Починається фіксація з підготовки, коли група зібрана та знаходиться у вихідній точці — фіксується час та місце знаходження. Пізніше відображається маршрут руху до місця події. У зв’язку з цим потрібно вибирати точки зйомки так, щоб можна було на екрані (фотознімку) упізнати місцевість. Якщо перевіряються показання кількох осіб на одному місці, то обов’язкова зйомка з одних і тих самих точок. Останні помічаються на плані місця події. У разі використання фотозйомки фіксуються послідовно окремі стадії (фази руху) перевірочних дій. До протоколу додається серія фотознімків, відеофільм чи кінофільм.

Дані про застосування додаткових засобів фіксації відображаються у протоколі слідчої дії.

Ефективним засобом одержання фактичних даних, що мають значення для встановлення істини по кримінальних справах, є використання досягнень науки і техніки у формі судової експертизи.

Процесуальний порядок призначення і проведення експертизи в суді докладно регламентований нормами КПК, Законом «Про судову експертизу» від 24.02.1994 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. № 8, відомчими актами і нормативними інструкціями Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров’я. У тактико-криміналістичному аспекті проведення експертизи спрямоване на повне, об’єктивне, усебічне дослідження з метою достовірного установлення фактичних обставин справи (доказових фактів) або перевірки інших доказів (показань підсудного, потерпілих, свідків та ін.).

Судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Рішення про призначення експертизи на свій розсуд приймає орган дізнання, слідчий або суддя, коли у розслідуваній справі виникає необхідність застосування спеціальних знань. Поряд з цим, законодавством (ст. 76 КПК України) передбачені випадки, коли призначення експертизи у справі є обов’язковим:

— для встановлення причин