Криміналістика - Андрій Віталійович Кофанов

При затриманні складається протокол. У протоколі відображаються відомості про:

— особу затриманого;

— психічний та фізичному стан;

— ознаки алкогольного чи наркотичного сп’яніння;

— його одягу, взуття, предмети, що були при ньому чи в його одязі;

— пошкодженнях тіла та одягу.

Також у протоколі описуються обставини затримання, поводження затриманого в ході цієї операції, відзначаються його спроби позбутися від тих чи інших об’єктів (викинути, проковтнути, знищити), здійснити втечу тощо.

Обшук — це обґрунтована доказами, що є в справі, слідча дія, суть якої полягає в примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, інших об’єктів та окремих громадян, з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в справі.

Основна мета обшуку полягає у виявленні джерел доказової і орієнтуючої інформації. Обшук може бути також проведений для виявлення злочинців, що переховуються.

Від інших слідчих дій обшук відрізняється перш за все своїм пошуковим та примусовим характером.

Кримінально-процесуальне законодавство передбачає, що процесуальною підставою проведення обшуку є постанова слідчого, санкціонована прокурором або його заступником (ч.2 ст.177 КПК України).

У невідкладних, екстрених випадках обшук може проводиться і за постановою слідчою без санкції прокурора на обшук, але з обов’язковим повідомленням прокурору на протязі 24-х годин про проведений обшук та його результати (ч.3 ст. 177 КПК України).

Закон передбачає також випадки, коли проведення обшуку є можливим без постанови слідчого — особистий обшук при затриманні або взятті особи під варту, або коли особистий обшук є частиною обшуку у приміщенні (ч.2 ст.184 КПК України).

Об’єкт обшуку — це те, що підлягає примусовому дослідженню для виявлення матеріалізованої інформації щодо події злочину або інших обставин справи.

Види обшуку.

Залежно від характеру об’єкта обшуку, його поділяють на такі види:

— обшук жилих та нежилих приміщень (жилі квартири, індивідуальні будинки, службові кабінети, сховища, гаражі, підсобні приміщення і т. ін.);

— обшук ділянок місцевості (подвір’я, садові ділянки, підсобні господарства, території установи);

— обшук особи, її тіла та одягу;

— обшук транспортних засобів.

Крім того, виділяють такі види обшуку:

— первинний;

— повторний;

— одиночний;

— груповий.

У ситуаціях, коли слідчий, суд сумніваються в об’єктивності і вірогідності сприйнятого учасником кримінального процесу матеріального середовища, у якому виникла і розвивалася подія злочину, проводиться слідча дія, що дозволяє перевірити об’єктивність показань суб’єкта.

Стаття 194 КПК України передбачає таку слідчу дія як «Відтворення обстановки та обставин події», зміст якої полягає в тому, що «з метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю спеціаліста, свідка потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися у дійсності».

Завданнями перевірки показань на місці є: а) встановлення факту відповідності раніше отриманих показань і дійсної обстановки на місцевості; б) з’ясування того, чи дійсно особа перебувала на цьому місці в момент здійснення події, що перевіряється, або інформація про неї почерпнута з інших джерел.

Цілями перевірки показань на місці можуть бути: а) уточнення окремих обставин, наприклад, де саме знаходиться пункт, в якому відбувалися події; хто і де перебував; звідки і хто з’явився; що і куди переміщалося і т. д.; б) відшукання ще не виявлених слідів події, котрі повинні бути, якщо показання відповідають дійсності; в) «випробування на поінформованість», тобто вказівка на реально існуючі деталі обстановки, знання яких свідчить про поінформованість особи про подію; г) перевірка об’єктивності суперечливих показань двох і більше осіб, що перебували, за їх словами, на місці події.

Слідча дія, як відтворення обстановки та обставин події, передбачена ст.194 КПК України поєднує в собі дві слідчі дії: слідчий експеримент і перевірка показань на місці.

Слідчий експеримент — це слідча дія, яка виконується з метою перевірки існуючих та одержання нових доказів шляхом цілеспрямованого впливу на окремі (такі, що перевіряються) об’єкти або їх копії під час проведення спеціальних дослідів. Таким чином, слідчий експеримент це пізнавальна дія, суть якої полягає у проведенні досліджень, пов’язаних з перевіркою або встановленням будь-якого факту, явища, речі.

Слідчий експеримент спрямований на розв’язання таких завдань:

— перевірити можливість сприймати будь-які явища в певних умовах;

— встановити механізм або окремі елементи події злочину;

— перевірити слідчі версії та реальне існування конкретних фактів, явищ.

В криміналістиці виділяють три види слідчого експерименту:

— слідчий експеримент, що дає можливість установити факт почуттєвого сприйняття будь-яких явищ, тобто спрямований на перевірку стану органів почуттів людини (обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка). Наприклад, перевірка можливості чути, бачити за певних умов;

— слідчий експеримент, що дає можливість визначити, чи може конкретна особа виконати певні дії. Наприклад, подолати конкретну перешкоду, проникнути крізь отвір; чи вміє користуватися знаряддями, інструментами для виконання роботи, припустимо, відімкнути замок відмичкою, зламати двері домкратом. Інколи такий експеримент називають перевіркою професійних навиків, в тому числі злочинних (наприклад, чи зможе особа виготовити фальшиву монету);

— слідчий експеримент, що дозволяє встановити можливість існування певного