Криміналістика - Андрій Віталійович Кофанов

Слідча ситуація — це нова категорія криміналістичної тактики, яка сформувалася у 1967 році (О.Н. Колісниченко). Визначення поняття слідчої ситуації викликає дискусію. Такі вчені як О.Н. Колісниченко, І.М. Лузгін, І.Ф. Герасимов розуміють слідчу ситуацію як положення, що склалося на певний момент розслідування злочину.

В.К. Гавло формулює слідчу ситуацію як сукупність фактичних даних, які відображають подію, що розслідується. Л.Я. Драпкін, у слідчій ситуації бачить інформаційну модель, динамічну інформаційну систему, що містить ознаки, які мають значення в кримінальній справі. М.О. Селіванов вважає, що слідча ситуація — це сукупність даних, за яких слідчий повинен діяти. Слідча ситуація — це обстановка, картина розслідування, яка склалася на певний момент розслідування, тобто сума значущої інформації (М.О. Селіванов).

Р.С. Бєлкін визначає слідчу ситуацію як сукупність умов, в яких на даний момент здійснюється розслідування, тобто обстановка, в якій проходить процес розслідування.

Слідча ситуація — це, з одного боку, об’єктивна реальність (матеріальні та ідеальні джерела), а з іншого — це пізнана суб’єктом доказування об’єктивна реальність, яка існує на даний момент. Непізнана матеріальна реальність містить потенційну інформацію щодо події злочину. Для введення її в процес доказування необхідний суб’єкт пізнання, який дослідить її та сформує слідчу ситуацію, яка становить пізнавальну проблему. Останню слідчий вирішує шляхом застосування тактичних рішень.

Таким чином, слідча ситуація в пізнавальному аспекті — це оціночна категорія, а в інформаційному — сукупність матеріальних та ідеальних джерел, які виникають у конкретний момент розслідування. Отже у визначення слідчої ситуації повинен вводитися суб’єкт пізнання, Тому ситуації класифікують за суб’єктом: експертні, розшукові, судові, слідчі.

Слідча ситуація — це пізнана слідчим сукупність умов, в яких на даний момент здійснюється розслідування; слідча ситуація — це інформаційна модель, яка склалася у суб’єкта доказування на основі пізнання реальних умов, за яких здійснюється розслідування.

1. При побудові слідчої ситуації слідчий враховує фактори:

2. інформаційного характеру стосовно події злочину;

3. процесуального і тактичного характеру;

4. психологічного характеру;

5. організаційного характеру.

Слідчі ситуації класифікують за різними підставами, найбільш повна класифікація запропонована Л.Я. Драпкіним:

— прості та складні ситуації;

— проблемні та конфліктні;

— типові та специфічні;

— закриті та відкриті;

— одноелементні та багатоелементні (комплексні);

— суворого суперництва та несуворого суперництва.

Існують також інші класифікації слідчих ситуацій, розроблені з урахуванням їх змісту і напряму розслідування (О.Я. Баєв, В.П. Бахін, А.В. Дулов, В.Е. Коновалова та ін.).

Викладене вище дає підстави виділити такі основні види слідчих ситуацій:

— сприятливі та несприятливі;

— конфліктні та безконфліктні;

— типові та специфічні (нетипові);

— початкові, проміжні, кінцеві.

Сприятлива ситуація складається за наявності достатньої інформації. Ситуація стає сприятлива, коли для її вирішення потрібно тільки забезпечити раціональну реалізацію можливостей (слідчих, оперативно-розшукових, громадських, організаційних).

Несприятлива ситуація складається, коли слідчому для її вирішення необхідно визначити заходи впливу, прийняти тактичне рішення та реалізувати його. Несприятлива ситуація частіше за все характеризується відсутністю достатньої інформації для її вирішення. Дії слідчого спрямовані на збирання інформації з метою її дослідження та введення до кримінального процесу.

При конфліктній ситуації інтереси слідчого та учасників процесу розслідування не співпадають (наприклад, обвинувачений прагне приховати сліди злочину, не нести за нього відповідальність і т. ін.).

Безконфліктна слідча ситуація виникає, коли інтереси учасників розслідування співпадають.

Типова ситуація складається, коли при розслідуванні злочину діють загальні закономірності механізму вчинення злочину, утворення джерел доказової інформації. Для вирішення типових ситуацій застосовують заздалегідь розроблені програми діяльності слідчого, дізнавача.

Специфічна слідча ситуація складається за характерним збігом обставин, які потребують вибору нетипових засобів і тактичних прийомів вирішення.

Початкові слідчі ситуації виникають на стадії порушення кримінальної справи та на початковому етапі її розслідування.

Проміжні ситуації характерні для подальшого етапу розслідування (робочого етапу), вони можуть бути різних видів.

Кінцеві ситуації виникають при завершенні розслідування, оцінці його результатів, вони визначають, як закінчилося розслідування, які проблеми виникли у зв’язку з цим. Вирішення кінцевих ситуацій передбачає таку діяльність слідчого, яка завершує процес розслідування.

Для вирішення слідчої ситуації слідчий приймає тактичне рішення: обирає засоби й методи виявлення, фіксації, дослідження та використання джерел доказової інформації у розслідуванні. На початку — це уявна діяльність з оцінки ситуації, яка склалася, а у подальшому — це формування уявної інформаційної моделі, побудова слідчих версій, планування, вирішення слідчої ситуації і, врешті—решт, практична діяльність, тобто реалізація тактичного рішення.

Тобто коли слідчим приймає тактичне рішення — це діяльність, яка включає: а) оцінку ситуації; б) створення уявної інформаційної моделі; в) вичленення проблеми та побудову версій; г) планування діяльності щодо вирішення ситуації; д) практичну діяльність щодо реалізації тактичного рішення.

Тактичні рішення поділяються на процесуальні і непроцесуальні. До процесуальних належать рішення про порушення кримінальної справи, відмову у порушенні кримінальної справи, вибору виду необхідних слідчих дій, обрання заходу процесуального примусу, як-то запобіжного заходу тощо. Непроцесуальні тактичні рішення — це прийоми й засоби реалізації процесуальних рішень, і вони повинні відповідати принципам кримінально-процесуального законодавства. Обрання найбільш доцільних засобів і тактичних прийомів пов’язаний із ризиком, тому неодмінно необхідно мати значну інформаційну базу. Таким чином, тактичне рішення — це вольовий акт слідчого, який полягає у визначенні мети, а також засобів і способів її досягнення. Будь-яке тактичне рішення повинно відповідати ряду вимог: законності, етичності, обґрунтованості, своєчасності, реальності виконання.

Тактичне рішення складається з трьох частин:

— інформаційної;