Московитія проти України: політика, культура... - Олександр Федорук
Що є «піснею пісень» Московського патріархату стосовно сучасної України? Ненависть до неї, зловтіха над її сучасними негараздами, співпраця з усіма спецслужбами, що працюють на дестабілізацію громадянського спокою, а відтак — на повалення конституційних засад сучасної незалежної України. З волі патріарха Алексія ІІ — у минулому відданого прислужника КДБ — ведеться непристойне втручання церкви у діяння мирські. Моральне падіння духовенства патріархату Москви явне в наш час, тому що у його програмах вартісні моральні критерії замінено меркантильно прагматичними, а слугування найвищій ціннісній Ідеї зведено до гріховного політиканства на догоду провідникам політичного бруду.
Безсоромні, гріховні, богопротивні діяння української православної церкви Московського патріархату у дні—тижні президентських виборів навертали паству на злу дорогу, до лукавої людини і крутійства злого. Підкуплене найвище духівництво знехтувало чистотою Церкви… і потонуло в гріхах брехні, звідки нема вороття. Не в іменах боговідступників — протомосковських екзархів суть — вони продалися за гроші Кремля, як їхні попередники у повоєнні роки ХХ ст., тому імена їх богонечестиві. А суть у тому, що Кремль розпоряджається волею і діяннями Московського патріархату, для якого Україна — найбагатша, найщедріша житниця, а його нікчемні слуги на українській землі у подобі митрополитів Агафангела, Іларіона, Пантелеймона та іже з ними блаженств є відкриті «дипломатичні паспорти» зневаження Конституції України, а також норм церковного Переказу. І правдиво сказано, що «у боротьбі з режимом Кучми—Януковича українське суспільство стало на шлях очищення й преображення, тоді як церква Московського патріархату невиправно забруднилася в кримінальних оборудках цього режиму»1. Чи не суть їх високопреосвященств, преосвященств, блаженств числами-чисел рясною гілкою «п’ятої колони» на нашій землі?
Інструментом насильницької дії імперії став Божий дім — це окремий вислід московитської наймоторошнішої, найжахливішої імперії з усіх, що існували на землі; на крові і кривді вона була замішана…
Помаранчеві надії, віра в демократію, свободу, ненависть до кланової олігархії з Банківської з ненависними усьому народові України Кучмою—Медведчуком—Бакаєм, — ця помаранчева молодість київського Майдану, як перед тим революція троянд любої серцю українця Грузії, викликала шалений опір, скажену лють конаючої імперії. І тут Путін, згадавши колишнє професійне ремесло рицаря кинджала і револьвера, одягнувши полковницькі погони офіцера КДБ, дав усім зрозуміти, хто він є насправді і яке його справжнє обличчя без маски, без лукавої, завжди хижої посмішки — імпровізатора терористичної культури (чи не були ісламські терористи вишколені кремлівською професурою?), організатора нечуваної брехні, що в одну мить за помахом чарівної палички зарясніла на сторінках усієї московської жовтої преси, жовчною трутизною полилася з екранів телевізорів — зомбаторів мислення примітивного ґатунку, потекла соками олжі з радіоефіру… Це була нечувана за перекрученням фактів, подій, настроїв трансформація імперською психологією Помаранчевої революції, такої весняної, чистої в пекельно морозні київські листопадово-грудневі дні, коли цілий світ на власні очі, окрім Путіна, побачив, що Україна прагне справжньої європейської демократії. Це були потоки весняної води, що прорвали кригу кланової облуди.
Вийшла на помаранчевий Майдан еліта нації — професура, уся студентська молодь, без винятку, з усіх вузів України, вийшли на майдан школярі з піснями, з радістю молодого життя і дали ковток свіжого повітря усьому Народові. Це не був помаранчевий путч, панове Путін, Янукович, ви цього донині не збагнули, і життя Вас нічому не навчило! Майдан з Хрещатиком, усіма помаранчевими наметами біля Кабміну, Адміністрації Президента стали театром вільного демократичного життя — цвітом нової культури, прообразом майбутніх п’єс, музичних симфоній, театралізованих сцен, кінофільмів, асамблей, інсталяцій, осередками гумору, сатири, фольклору.
Революційні троянди Грузії дали людям надію — помаранчеві кольори України подарували людям любов і весну.
Помаранчевий листопадово-грудневий мороз України оздоровив повітря Східної Європи. Студентська молодь покликала до життя парламентські реформи, дала поштовх для зближення України з Європою. Французи, німці, англійці, поляки були з нами — усі народи Європи. Україна тисячоліттями мріяла бути з вами! Помаранчеві її прапори возз’єдналися з вашими національними прапорами!
В останні роки відносини між Росією та Україною не були простими, всупереч прагненням України до дружби з російським народом, були ці відносини оперезані «камазами» Тузли. І то — правда, як після дня наступає ніч. Усе в руках… путінських. Непрості це долоні: потиснеш дружню руку — заболить палець на власній руці.
Аналітики роблять серйозні висновки про результати «помаранчевої революції», прогнозують завдання, які вона поставить перед державою, насамперед скеровані на «оновлення держави», — аналітики прогнозують створення оздоровленого каркасу усіх гілок влади.
Роздумуючи над уроками революції, народний депутат України Олександр Карпов означує основні підсумки, які визначають діяльність держави: «Перший і головний підсумок: сьогодні очевидно, що Україна (суспільство, народ, нація) стали якісно іншими. Те, що вважалося деклараціями, затертими штампами — цінності демократії, громадянського суспільства, свободи, — одержало нове, реальне звучання.
Другий: події листопада-грудня цього року каталізували процеси формування української політичної нації. Крім того, було зруйновано стереотипи, що насаджувалися, і міфи про соціальну пасивність і громадянську апатію.
Третій (дуже важливий у стратегічній перспективі проміжний підсумок): дано імпульс переструктуруванню політичного поля і зміни формату політичного процесу»2. Аналітики розважливо і аргументовано закладають підмуровок для оновлення України. З цим не можна не погодитись. Але підсумок, що «собака не спить і не дрімає», закликає суспільство до пильності проти реакціонерів усілякого ґатунку — як російських, так і українсько-олігархічних, що підживлюватимуть тему розколу України…
Етнічна російська карта в Україні буде випробовуватися майстрами опозиції та «п’ятої колони». Антиукраїнські настрої на популістському асфальті уже не перший рік стали показовими, і час від часу до цього вогню підкладатимуть поліна нових провокацій.
Показовим був біг-борд «Бей хохлов, спасай Россию», розгорнутий на стадіоні в Лужниках під час вирішального матчу команд України і Росії за вихід до дальшої боротьби в європейському
