Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. - П. П. Андрушко

цілісність і недоторканність, а у ст.6 — пріоритети національних інтересів. Такими пріоритетами національних інтересів України є: гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина; розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів; захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України; зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві; забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України; створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення; збереження та зміцнення науково-технологічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку; забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів; розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу Українського народу, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для розширеного відтворення населення; інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір та в євроатлантичний безпековий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.

Види національних інтересів виділяються за різними критеріями:

— за ступенем важливості для суспільства (життєво важливі, важливі, просто інтереси);

— за тривалістю дії (короткострокові, середньострокові і довгострокові);

— за сферами поширення (політичні, економічні, військові, гуманітарні, науково-технічні тощо)[152].

Щодо співвідношення понять «права», «свободи», «охоронювані законом (чи правоохоронювані або законні) інтереси» людини і громадянина, то, на мій погляд, поняття «правоохоронюваний інтерес» є найбільш широким і включає в себе також і права та свободи людини і громадянина. При цьому права і свободи як різновиди інтересу є конкретизованими і чітко визначеними у Конституції України. Інтерес же, як обґрунтовано зазначає Конституційний Суд України, є прямо не опосередкованим у суб'єктивному праві простим легітимним дозволом з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, і є прагненням до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного права.

Інтерес є одним із видів соціальних цінностей як об'єкта злочину, тобто є самостійним об'єктом кримінально-правової охорони, а в передбачених Законом випадках — і безпосереднім об'єктом конкретних злочинів, зокрема злочинів у сфері службової діяльності.

Таким чином, у статтях КК термін «інтерес» вживається для вказівки (позначення) або 1) на об'єкт кримінально-правової охорони, посягання на який (заподіяння шкоди якому чи створення загрози її заподіяння) законодавець визнає суспільно небезпечним, чи вчинення дій по відверненню можливого заподіяння шкоди якому (охоронюваний законом інтерес) законодавець визнає суспільно корисною поведінкою особи, або 2) на мотиви чи мету вчинення суспільно небезпечних дій як обов'язкову ознаку окремих злочинів, лише за наявності яких дії визнаються злочином. Саме у таких двох значеннях вживається термін інтерес у ст. 364 КК.

З урахуванням наведеного (викладеного), злочини у сфері службової діяльності можна визначити як суспільно небезпечні, протиправні діяння, які посягають на встановлений порядок реалізації службовими особами своїх повноважень (управлінських функцій) в межах наданих їм прав та покладених на них обов'язків (компетенції), якими заподіюється шкода правам, свободам чи правоохоронюваним (законним) інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, а також авторитету органів влади, об'єднань громадян, суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб, від імені та/або в інтересах яких діють службові особи.

Глава 2. Предмет злочинів у сфері службової діяльності

Під предметом злочину здебільшого розуміють будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відповідальність пов'язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину (В.Я. Тацій)[153], чи діючи на які, особа посягає на блага, що належать суб'єктам суспільних відносин (П.С. Матишевський, В.Є. Фесенко)[154], чи з приводу яких або у зв'язку з якими вчинюється злочин (А.В. Савченко, Н.В. Чернишова)[155], чи як матеріальні предмети матеріального світу, на які безпосередньо діє злочинець, який вчинює злочинне посягання на відповідний об'єкт (А.В. Наумов[156]), чи як оречевлений елемент матеріального світу, діючи на який винний вчинює посягання на об'єкт злочину (А.В. Пашковська[157]) тощо. М.Й. Коржанський визначає предмет злочину як конкретний матеріальний об'єкт, в якому проявляються певні сторони, властивості суспільних відносин (об'єкта злочину), чином фізичного чи психічного впливу па який заподіюється суспільно небезпечна шкода у сфері цих суспільних відносин. Аналогічне за змістом визначення поняття предмета злочину М.Й. Коржанський дає і у своїй останній праці — це конкретний матеріальний об'єкт, у якому виявляються певні сторони, властивості суспільних відносин (об'єкта злочину), впливом фізичної або психічної дії на який заподіюється суспільно небезпечна шкода у сфері цих суспільних відносин