Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. - П. П. Андрушко

вчення про склад злочину. — К.: КДУ, 1964. — С.75; Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. — С.64–84; Коржанский Н И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. — М., 1980. — С.41; Коржанский Н.И. Объект преступления // Энциклопедия уголовного права. Т.4. Состав преступления. — Издание профессора Малинина, СПб, 2005. — С.87—236; Коржанський М.Й. Об'єкт і предмет злочину. — Д.: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ; Ліра ЛТД, 2005. — С.35–38; Фесенко Є. В. Злочини проти здоров'я населення та системи заходів з його охорони: Монографія. — К.: «Атіка», 2004. — С.54–60; Гавриш Б.С. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: Проблеми теорії застосування і розвитку кримінального законодавства. — К., 2002. — С.24–25. ">[122]. Поняттю «охоронюваний законом інтерес» приділив увагу і Конституційний Суд України[123].

Питання про співвідношення понять «суспільні відносини» та «інтерес» по-різному вирішується прихильниками теорії суспільних відносин як об'єкта злочину. В.Я. Тацій виділяє три основні напрями вирішення цього питання у теорії кримінального права: «1) інтерес є одним із основних структурних елементів суспільних відносин і разом з ним виступає як об'єкт злочину; 2) інтерес і суспільні відносини — це різні поняття, а тому категорія «інтерес» не може бути використана для визначення об'єкта злочину; 3) інтерес — не тільки елемент суспільних відносин, який відображає його сутність, але й фактично самі суспільні відносини»[124].

Зокрема, Є.К. Каіржанов вважає, що ці поняття співвідносяться між собою як філософські категорії «сутність» і «явище»[125].

М.Й. Коржанський фактично допускає ототожнення цих понять, вважаючи, що оскільки суспільні відносини тісно взаємопов'язані з інтересами, і цей зв'язок є вельми суттєвим, то це «дає підставу назвати суспільні відносини суспільними інтересами в дії»[126].

Багато вчених розглядають інтерес як складову частину (елемент) суспільних відносин[127]. При цьому Б.С. Никифоров, з одного боку, фактично ототожнює поняття «суспільні відносини» і «інтерес». Він пише, що об'єкт злочину — це той суспільний інтерес, проти якого спрямовується злочин і який бере під захист кримінальне право[128].

Я.М. Брайнін елементами суспільних відносин як об'єкта злочину називав суб'єктів або учасників цих відносин, їх дії чи стани відносно одне одного, охоронювані законом інтереси суспільних відносин і їх матеріальне вираження у вигляді предметів, речей чи інших матеріальних цінностей[129].

Позиція окремих вчених зводиться до того, що інтереси не є елементом суспільних відносин, що це різні поняття. Зокрема,

В.К. Глістін вважає, що інтереси визначаються тими суспільними відносинами, які їх утворили, оскільки суспільні відносини є матеріальним субстратом будь-яких інтересів. На його думку, визначення об'єкта злочину через порушені інтереси суб'єкта є в своїй основі глибоко помилковим[130].

На мій погляд, достатньо обґрунтованою з позиції прихильників теорії «об'єкт злочину — суспільні відносини» щодо поняття «інтерес» та співвідношення цього поняття із поняттям «суспільні відносини» є позиція В.Я. Тація, який пише, що «інтерес — це той об'єктивно існуючий соціальний феномен, поява якого обумовлюється функціонуванням суспільних відносин. Тому інтерес є не складовою частиною /основою, ядром та ін./ структури суспільних відносин, а самостійним в певній мірі явищем. Однак при цьому не можна повністю відривати інтерес від суспільних відносин. Він є не тільки продуктом суспільних відносин, але й має, безперечно, свій зворотній на них вплив»[131].

В.Я. Тацій вважає, що «необхідність використання інтересу для визначення об'єкта конкретного злочину виникає не у всіх випадках, а тільки тоді, коли як об'єкт визначені законодавцем ті суспільні відносини, які за своєю природою сховані від безпосереднього сприйняття. Отже, вказівка на такі суспільні відносини, як на об'єкт того чи іншого злочину, ускладнює його використання. Адже пізнати такий об'єкт без попереднього дослідження відповідного інтересу просто неможливо. Тільки з'ясувавши в цих випадках сам інтерес, його зміст, ми пізнаємо і ті суспільні відносини, які немов би стоять за ними і в інтересі одержують найбільш точний відбиток»[132].

Зверну увагу на те, що В.Я. Тацій не дає визначення поняття «інтерес», а лише констатує, що інтерес як соціологічна категорія являє собою не явище суспільної свідомості суб'єктів, а явище їх суспільного буття, що інтереси являють собою безпосереднє вираження і становище людей у суспільстві, у системі суспільного виробництва і обумовлених цим положенням потреб, та що таке розуміння інтересу цілком прийнятне і для науки кримінального права, зокрема для рішення проблем об’єкта злочину[133].

Щодо співвідношення понять «інтерес» та «потреба», то, на думку В.Я. Тація, потреба є первинною щодо самого інтересу, виступає предметною, вихідною основою, яка обумовлює і визначає інтерес, а