Криміналістика - Андрій Віталійович Кофанов

— Чи не є фотознімок у друкованому виданні фоторепродукцією з іншого видання?

— Чи виготовлені фотознімки за допомогою наданого технічного засобу?

— Чи виготовлені фотознімки за допомогою одного і того самого технічного засобу?

— Чи піддавався фотознімок монтажу?

— Чи з наданого оригіналу виготовлене його фотографічне зображення на фотознімку?

— Яка технологія виготовлення пред’явленого фотознімка (натурна, репродукційна, комбінована)?

— Де знаходиться точка зйомки наданого на дослідження фотознімка?

— Які розміри предмета, зображеного на фотознімку?

— Який тип (модель) фотоапарата, застосованого для виготовлення наданого фотознімка?

Предметом криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відеозвукозапису є фактичні дані, що відображаються у відеофонограмі — речовому доказі і мають відношення до справи. Вони пов’язані з технікою виконання відеофонограми та дикторами, мова яких зафіксована на ній; встановлюються за допомогою спеціальних знань у галузях криміналістичної ідентифікації, акустики, лінгвістики та інших наукових дисциплін.

Об’єктами експертного дослідження є звукова і мовна інформація, зафіксована на відеофонограмі, носії, а також технічні засоби знімання та фіксації інформації, які є речовими доказами по конкретній справі.

На сучасному етапі криміналістична експертиза матеріалів і засобів відеозвукозапису має чотири самостійні спеціальності, а саме: 1) технічне дослідження матеріалів та засобів відеозвукозапису; 2) дослідження акустичних сигналів та середовищ; 3) дослідження усної мови людини за її фізичними ознаками; 4) мовознавче дослідження усної мови людини.

Завдання даної експертизи за методологічним принципом поділяються на три основних блоки: ідентифікаційні, класифікаційні та діагностичні.

Ідентифікаційні — визначення диктора за голосом та мовою, що зафіксовані на відеофонограмі; встановлення апаратури запису, за допомогою якої виготовлені відеофонограми; встановлення окремих елементів звукового середовища.

Діагностичні — визначення оригінальності, неперервності, змін первинного змісту чи наявності монтажу відеофонограми; встановлення змісту розмов та придатності мови дикторів для їх ідентифікації; встановлення параметрів носія та засобів запису за відеофонограмою; визначення джерел звуку та звукового середовища; встановлення організаційних схем, технічних засобів та каналів відеозвукозапису; визначення емоційного стану диктора, комунікативного статуса співбесідників у розмові, їх соціально-психологічного портрета, діалектних та інших лінгвістичних особливостей мови дикторів, тощо.

Класифікаційні — визначення виду та класу засобів і носіїв запису, визначення виду та класу звукових джерел.

Типовими питаннями експертизи матеріалів та засобів відео звукозапису є наступні:

Який зміст поданої на дослідження фонограми?

Яке походження перешкод на фоновідеограмах і можливість їх усунення?

На відкритій місцевості чи в приміщенні проводився аудіозвукозапис?

Оригіналом чи копією є подана фоновідеограма?

Чи зафіксована фонограма безперервно? Чи не піддавалась вона монтажу або яким-небудь іншим змінам?

Чоловікові чи жінці належить записаний на наданому носії голос?

Чи брала участь перевіряєма особа у розмові, зафіксованій на представленому носії? Якщо так, то які слова та фрази належать саме їй?

Скільки осіб брали участь у розмові?

Вільне мовлення чи зачитаний перед мікрофоном текст зафіксований на представленому носії?

Який психічний стан людини, голос якої записаний?

Чи не належить зафіксований на плівці голос конкретній особі?

На одному чи на різних магнітофонах виконані конкретні фрагменти відео— чи фонограми?

Який тип носія використовувався для запису фонограми?

Який вид та клас засобів запису застосовувався для фіксації фонограми?

Судова і слідча практика свідчить про залучення у сферу кримінального судочинства таких специфічних об’єктів, як комп’ютерна техніка і програмні продукти. Найчастіше ці об’єкти виступають як інструменти здійснення злочинів (підробка документів, ухиляння від сплати податків, виготовлення фальшивих грошей, приховування слідів злочину, тощо). Однак не менш поширеними є злочини, при здійсненні яких об’єктом посягання стає інформація, що знаходиться в комп’ютері, на якому-небудь носії, чи саме програмне забезпечення.

Об’єктами судової експертизи комп’ютерної техніки і програмних продуктів є комп’ютерна техніка, периферія (сканери, принтери, плотери тощо), різноманітні носії інформації (магнітні, оптичні, лазерні, тощо), програмне забезпечення, інша інформація, що знаходиться на носіях і в запам’ятовуючих пристроях (постійних та оперативних), а також органайзери, пейджери, мобільні телефони й інші пристрої, що виготовлені і працюють на основі технологій побудови персональних комп’ютерів.

Судова експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів вирішує такі завдання:

— встановлення технічного стану комп’ютерної техніки;

— виявлення інформації, яка міститься на комп’ютерних носіях, та визначення її цільового призначення;

— встановлення відповідності програмних продуктів певним параметрам;

— встановлення авторства програмного продукту;

— визначення вартості програмного продукту та комп’ютерної техніки.

На вирішення судової експертизи комп’ютерної техніки і програмних продуктів можуть бути поставлені такі питання:

Комп’ютер якої моделі надано на дослідження? Якими є технічні характеристики його системного блока і периферійних пристроїв?

Чи міститься на даному носії якась інформація, і якщо так, яке її цільове призначення?

Чи міститься на даному носії інформація, яка має ключові слова «…»?

Чи міститься на даному носії інформація, в якій є дані про вказані в постанові підприємства (фірми, організації)?

Коли, ким були створені досліджувані файли?

Чи є дані програмні продукти ліцензійними копіями стандартних систем, чи вони є оригінальними розробками?

У який період часу створені файли, та яка дата останнього редагування?

Чи містилася на носії інформація, що була знищена, якщо так, то яка саме?

З якого з наданих комп’ютерів здійснювався вихід у мережу Internet, за якими адресами,