Криміналістика - Андрій Віталійович Кофанов

До злочинів, що посягають на об’єкти інтелектуальної власності, належать злочини у сфері порушення авторських та суміжних прав, спрямовані проти такого виду власності як інтелектуальна. Конституцією України захищаються всі види власності, тому захист інтелектуальної власності є теж актуальним. Потрібні реальні механізми її захисту, розроблення методик розслідування злочинів вказаної категорії і системи типових експертиз, що спираються на відповідні їм спеціальні знання. Захист прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється різними юридичними науками: адміністративним, кримінальним, цивільним правом та криміналістикою. Під час захисту прав авторів відіграє роль спеціальний орган виконавчої влади — установа у сфері інтелектуальної власності, що забезпечує реалізацію державної політики охорони авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження у межах, передбачених законом, виконує відповідні функції.Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Академії правових наук України розробив перелік видів судових експертиз, пов’язаних з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, з якими пов’язані види експертних спеціальностей, з присвоєнням кваліфікації судового експерта фахівцям підприємницьких структур та громадянам відповідно до наказу Міністерства юстиції України від липня 2002 р.:

дослідження об’єктів авторського права;

дослідження об’єктів суміжних прав;

дослідження, пов’язані з охороною права на винаходи, корисні моделі, раціоналізаторські пропозиції;

дослідження, пов’язані з охороною права на промислові зразки;

дослідження, пов’язані з охороною прав на сорти рослин і породи тварин;

дослідження, пов’язані з охороною права на знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, визначення походження товарів;

дослідження, пов’язані з охороною прав на топографію інтегральних мікросхем;

дослідження, пов’язані з охороною прав на конфіденційну інформацію;

економічні дослідження, пов’язані з використанням прав на об’єкти інтелектуальної власності (наказ Міністерства юстиції України «Про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів» від 11 липня 2002 р.). У Міністерстві юстиції України створені експертно-кваліфікаційні комісії для атестації судових експертів. Розроблений перелік питань, що ставляться перед вказаними видами експертиз.

Розвиток високих технологій на початку 90—х років призвів до появи комп’ютерної злочинності, створення судової комп’ютерно-технічної експертизи або експертизи інформаційних технологій. У теоретичному плані сформульовані предмет, об’єкт і завдання цієї експертизи.

Предметом судової комп’ютерно-технічної експертизи (СКТЕ) є «факти і обставини, що встановлюються на основі дослідження закономірностей розробки і експлуатації комп’ютерних засобів, що забезпечують реалізацію інформаційних процесів, які зафіксовані в матеріалах кримінальної, цивільної або адміністративної справи». Об’єктом СКТЕ є комп’ютерні засоби; апаратні, програмні та інформаційні об’єкти. СКТЕ вирішує завдання ідентифікаційного і діагностичного характеру. У кожному її підвиді сформульовані специфічні завдання.

Запропонована класифікація підвидів СКТЕ:

апаратно-комп’ютерна;

програмно-комп’ютерна;

інформаційно-комп’ютерна;

комп’ютерно-мережева телематична експертиза.

Усі вказані види експертиз найчастіше проводяться комплексно, тому що при вирішенні завдань потрібні знання з різних наукових галузей (технічної експертизи документів, товарознавчої, відеофоно— графічної, авторознавчої тощо). У межах судово-біологічної експертизи на основі інтеграції знань про якості потожирової речовини і методів дослідження запропонований новий вид — експертиза речовин потожирових слідів людини ДНК.Наукові основи цього напряму сформувалися на синтезі даних і методів біології, біохімії і фізіології людини. У стані формування перебуває мистецтвознавча експертиза. Досліджуються такі об’єкти:

— твори скульптури, живопису, монети, ювелірні вироби, предмети декоративно-прикладного мистецтва;

— друковані художні твори, журнали тощо;

— предмети релігійного культу;

— відео—, кіноматеріали, фотознімки.

Експерти, досліджуючи вказані об’єкти, вирішують:

— ідентифікаційне завдання: чи є автором цього твору хтось із відомих митців (хто саме);

— діагностичні завдання: чи є історичною, художньою чи музейною цінністю предмети, надані на експертизу; чи не підлягали ікони реставрації чи переробці (якої саме); яке призначення і правильна назва предмета; час і місце виконання представленого предмета; чи є поданий предмет оригіналом чи копією; яка техніка написання ікони, картини; яка вартість предмета з урахуванням його історичної, наукової і культурної цінності.

Формується одорологічна експертиза, яку на підставі вчення про криміналістичну одорологію пропонують проводити комісією експертів у складі трьох осіб, розподіляючи їх функції таким чином: перший експерт-одоролог повинен мати вищу біохімічну (можливо біологічну чи хімічну) і вищу юридичну освіту, спеціальну підготовку з основ одорології, володіти методикою спеціальної підготовки собак— детекторів (голова комісії); другий експерт-одоролог повинен мати вищу біохімічну (можливо біологічну чи хімічну) і вищу юридичну освіту, спеціальну підготовку з основ одорології, володіти методикою спеціальної підготовки собак-детекторів, мати підготовку з проведення відеозапису експертиз одорологічного дослідження (член комісії); третій експерт-кінолог повинен мати вищу ветеринарну освіту і вищу юридичну освіту, спеціальну підготовку кінолога, мати допуск і володіти методикою підготовки собак-детекторів за курсом загальної слухняності (член комісії).

Експертним називається дослідження, яке проводить експерт у кримінальному, цивільному, господарському або іншому виді процесу за завданням правоохоронних органів. Воно полягає у вивченні експертом за дорученням суду, слідчого та інших правоохоронних органів речових доказів й інших матеріалів з метою встановлення фактичних даних і обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Воно є основою судової експертизи, яка є засобом отримання доказів (ч. 2 ст. 65 кримінально-процесуального кодексу України).

На підставі дослідження експерт робить висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність (ст. 75 кримінально-процесуального кодексу України, ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 143 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 31 Господарського процесуального кодексу України).

Експертизи можуть бути призначені постановою слідчого або ухвалою суду першої інстанції, якщо виникає необхідність у залученні спеціальних знань. У деяких випадках, установлених законом, вони призначаються в обов’язковому порядку.

Експертне дослідження можна призначати у цій справі і з конкретних питань вперше (первинне), проводити з тих самих питань у разі незгоди органу, що призначив експертизу, з її висновком (повторне), вирішувати коло питань, яке на етапі призначення експертизи вважається повним (основне), вирішувати коло питань залежно від ситуації, які не увійшли до переліку питань основної