Криміналістика - Андрій Віталійович Кофанов

Наведені далі теоретичні положення діагностики як окремого методу пізнання становлять теоретичну базу діагностичної судової експертизи.

Предметом діагностики як галузі знань є закономірності відображення якостей людей, предметів, явищ, які дають змогу визначити їх стан і характер змін, внесених внаслідок процесу вчинення злочину.

Об’єктом конкретної діагностичної експертизи є сукупність якостей (досліджуваних предметів, людини, явища) і їх відображень, які вивчають з урахуванням механізму взаємодії та співвідношення різних зв’язків, що виникають у процесі події злочину.

Умовою діагностики є наявність класифікованих знань про об’єкти, здобутих науковим і дослідним шляхом і не пов’язаних загальним походженням з об’єктом, що розпізнається.

Предметом криміналістичного діагностування є фактичні дані, що підлягають встановленню і мають доказове значення. Це природа, стан події злочину і будь-яких об’єктів, що пов’язані з подією злочину. Ці об’єкти можуть бути як матеріальними (люди, предмети, речовини тощо), так і нематеріальними (обставини, ситуації, зв’язки і відношення об’єктів та їх відображень об’єктивних і суб’єктивних).

Особливим предметом криміналістичної діагностики є людина, її прояви: загально-фізичні та окремі ознаки (стать, вік, зовнішність, стан здоров’я, антропологічна належність тощо); психологічні якості (пам’ять, спостережливість); здібності або навички (професійні, побутові, спортивні); соціальні (освіта); навички, форми, види, особливості діяльності, поведінки тощо.

Об’єкти, що беруть участь у діагностичному процесі, поділяються на такі, що діагностуються (природу яких слід установити) і такі, що діагностують (за їх допомогою встановлюється природа об’єктів, що діагностуються).

На практиці об’єкти, що діагностують, є речовими зразками, так само як і інформація про них, що характеризує їхній клас, вид, групу, до якої вони належать.

Криміналістична діагностика за своєю сутністю є загальнонауковим поняттям діагностики — діагностичного процесу та його результату як особливого виду пізнання. Це такий вид пізнання, що виявляється в розпізнаванні (встановленні, визначенні, виявленні) конкретного явища на підставі абстрактного знання про нього, необхідному, суттєвому, чим таке явище відрізняється від інших.

Діагностичний процес полягає у визначенні сутності конкретного об’єкта, а також у порівнянні його природи з природою об’єктів певного класу, роду, виду, класифікації, встановленої наукою і досвідом. До такого роду криміналістичної експертизи можна віднести встановлення часу події, механізму події, способу дії даної особи. Експерт діагностує досліджувані ним явища і робить аргументований висновок, який має доказове значення, оскільки воно причинно пов’язане з досліджуваною подією.

Види криміналістичної діагностики класифікуються з урахуванням характеристики предмета, об’єкта, методу, технічних умов вирішення діагностичних завдань.

Зміст криміналістичного діагностичного процесу становлять дії, спрямовані на вирішення конкретного діагностичного завдання, результати якого мають судово-доказове значення. Наприклад, завданнями, що вирішуються діагностичними дослідженнями в галузі судової балістики, є:

— визнання предмета вогнепальною зброєю;

— визначення виду вогнепальної зброї;

— визначення технічного стану (справність, придатність до пострілу);

— можливість пострілу без натиснення на спусковий гачок;

— встановлення механізму пошкодження;

— встановлення причини пострілу та пошкодження зброї;

— визнання предметів набоями;

— визнання придатності набоїв для пострілу;

— відношення предметів до інструментів і матеріалів для виготовлення набоїв;

— визначення відносної давності пострілу за наявністю продуктів пострілу в каналі ствола;

— визначення черговості пострілу за слідами;

— визначення пробивної здатності (кінетичної енергії) снаряду;

— визначення однорідності, групової належності набоїв до мисливської зброї.

Вирішуючи діагностичні завдання, об’єкти дослідження зазвичай порівнюють з аналогічними об’єктами або знаннями про досліджуваний об’єкт, знаннями, що накопичені наукою, експертною практикою про клас (вид) імовірного об’єкта.

Експерт на будь-якому рівні експертного дослідження, навіть під час проведення ідентифікаційної експертизи, завжди діагностує в процесі вивчення об’єкта експертизи механізм його утворення, стан. Проте використання методу діагностування не виключає самостійного рівня експертного дослідження у формі діагностики, що постають перед тим чи іншим видом експертизи.

Зміст і послідовність пізнавальних дій діагностичного процесу визначаються основними стадіями експертного дослідження: підготовчою, роздільною, порівняльною і оціночною.

Під час підготовки виявляють і вивчають характер, напрям і межі дій різних факторів (умов), які впливають на достовірне встановлення характеристик об’єктів, що діагностують.

У ході роздільного дослідження виявляються і фіксуються ознаки об’єкта для діагностики, що характеризують його природу, кількість, якість.

На цій стадії визначають значущість ознак — чи є вони випадковими, чи виражають сутність об’єкта.

У порівняльній стадії встановлюють збіги й розбіжності об’єктів, що діагностуються, і об’єктів, які діагностують.

На заключній (оціночній) стадії оцінюється якість збігів та розбіжностей і формулюється висновок:

— категоричне розпізнавання об’єкта або заперечення цього;

— імовірне встановлення сутності або її виключення;

— неможливість діагностувати сутність об’єкта у зв’язку з невизначеністю виявлених ознак або відсутністю класифікації об’єктів з виявленими під час дослідження ознаками.

Ситуаційні (або ситуалогічні) дослідження сформувалися в 70—ті роки XX ст. і успішно проводяться в рамках криміналістичної експертизи (визначення взаємного положення транспортних засобів, положення того, хто стріляв, і потерпілого, встановлення можливості пострілу без натискування на спусковий гачок за певних умов.

Це дослідження охоплює подію з різних сторін (час, місце, структура, спосіб вчинення, злочину, засоби, які використовував злочинець). Для цього потрібні спеціальні знання з певних галузей науки. Не викликає сумніву правомірність цих досліджень. Слід відрізняти діяльність експерта в судовій експертизі від слідчої дії, що пов’язана з вивченням механізму злочину. Різниця в тому, що в експертизі застосовують спеціальні знання тієї чи іншої предметної судової науки, а під час проведення слідчої дії в цій ситуації розбирається безпосередньо слідчий, іноді за участі спеціаліста.

Однак на практиці існує тенденція, коли як результати комплексного дослідження видаються дані аналізу висновків інших експертиз, відомі дані з матеріалів справи