Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) - Ярослав Юрійович Тінченко
Одним із перших старший офіцерів російської армії зголосився до розпорядження Центральної Ради. З 09.12.1917 р. — командир 3-го Українського запасного полку у Чернігові. 10.02.1918 р. був демобілізований. З 23.10.1918 р. — військовий писар Чернігівського Коша Українського Козацтва. З 27.11.1918 р. — помічник отамана Коша. З 16.12.1918 р. — губернський комендант на Чернігівщині. З 18.12.1918 р. (за сумісництвом) — начальник 5-го Чернігівського корпусу військ Директорії. З 08.03.1919 р. — у резерві старшин штабу Дієвої армії У ПР. З 07.05.1919 р. — начальник 1 "7-і" дієвої дивізії Північної групи Дієвої армії УНР. З 31.05.1919 р. — командир 3-го пішого Подільського полку (переформованого з 17-ї дієвої дивізії') 1-ї Північної дивізії Дієвої армії УНР. З 04.06.1919 р. — начальник 4-ї Холмськоі (згодом — Сірожупанної) дивізії Дієвої армії УНР. 05.09.1919 р. залишив посаду, перебував у розпорядженні начальника Генерального штабу Дієвої армії УНР. З 05.10.1919 р. — начальник етапної дільниці ч. 3.3 06.12.1919 р. — у розпорядженні штабу Збірної Київської дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу. Лицар Залізного Хреста. Протягом 11.02.—03.03.1920 р. — в. о. начальника Київської дивізії. З 06.04.1920 р. — штаб-старшина для особливих доручень штабу дивізії. З 17.09.1920 р. — другий помічник командира 4-ї Київської дивізії Армії УНР. З 23.12.1920 р. — т. в. о. командира 10-ї бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР. Протягом 20.04.-14.05.1921 р., 21–28.06.1921 р., 19–24.07.1921 р. виконував обов'язки начальника 4-ї Київської дивізії Армії УНР. 22.10.1921 р. вибув з табору в Олександрові Куявськім для участі у Другому Зимовому поході. З 27.10.1921 р. — начальник Київської повстанчої дивізії у Другому Зимовому поході. З 01.11.1921 р. — генерал-хорунжий. 19.11.1921 повернувся до Польщі після невдачі Другого Зимового походу. 14.12.1921 р. повернувся до табору в Олександрові Куявському, прийняв посаду начальника 4-ї Київської дивізії Армії УНР.
У 1920-х рр. жив на еміграції у Польщі. Подальша доля невідома.
РГВИА. — Ф. 409. — Оп. 1. - п/с 9413; ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 112. — С. 2–7; Янов М. Кіш УВК в Чернігові//Украінське Козацтво. — 1973. — Ч. 1(23). — С. 15–19; Ч. 2(24). — С. 28–35; Прохода В. Записки до історії Сірих або Сірожупанників//Табор. — Варшава. — 1927. — Ч. 5. — С. 47–62; Шпілінський О. Базар//За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С. 108–134; Ремболович І. Рейд 1921 року//За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С. 156–171.
ЯРОЦЬКИЙ Дмитро Петрович
(15.05.1895—?) — підполковник Армії УНР.
Народився у м. Козятин Київської губернії. Закінчив Жмеринську гімназію (1913), 1-ше Київське військове училище (01.10.1914). Служив підпоручиком 11-го піхотного запасного батальйону. 17.05.1916 р. був переведений до 16-го гренадерського Мінгрельського полку, командував 15-ю ротою. З 21.06.1916 р. — штабс-капітан.
06.06.1917 р. за власним бажанням був відряджений у розпорядження штабу Київської військової округи для зарахування до українських частин. З 13.06.1917 р. — командир 9-ї сотні 1-го Українського козацького полку ім. гетьмана Б. Хмельницького військ Центральної Ради, хоча прибув до полку 14.10.1917 р. після затримки, пов'язаної з діяльністю у Центральній Раді. З 20.10.1917 р. — начальник команди піших розвідників 1-го Українського козацького полку ім. гетьмана Б. Хмельницького. З 27.12.1917 р. — ад'ютант головнокомандувача військами Південно-Західного фронту (до 28.01.1918).
З 16.02.1918 р. — старший ад'ютант бердичівського повітового коменданта Центральної Ради, з 10.06.1918 р. — старший ад'ютант губернського військового комісара Поділля, з 5.09.1918 р. — помічник начальника особливого відділу штабу 2-го Подільського корпусу Армії Української Держави, з 28.12.1918 р. — помічник начальника організаційно-мобілізаційного відділу штабу Холмсько-Галицького (згодом — Правобережного) фронту Дієвої армії УНР. 3 10.01.1919 р. — помічник начальника оперативного відділу штабу Правобережного фронту Дієвої армії УНР, з 10.04.1919 р. — старший ад'ютант відділу генерал-квартирмейстерства штабу Гуцульського коша Дієвої армії УНР, з 10.05.1919 р — начальник оперативно-розвідчої частини штабу 3-ї (згодом — Залізної) дивізії Дієвої армії УНР, з 9.11.1919 р. хворів на тиф. З 12.02.1920 р. — у резерві старшин при штабі 4-ї бригади Армії УНР, з 2.03.1920 р. — начальник оперативної частини штабу 4-ї бригади Армії УНР, з 11.04.1920 р. — начальник оперативного відділу штабу 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Армії У НР. З 25.07.1920 р — підполковник. З 3.09.1920 р. — помічник начальника оперативного відділу штабу Армії УНР, з 16.09.1920 р. — начальник оперативного відділу штабу Армії УНР.
У 1921 р. — приділений до штабу 2-ї запасної бригади Армії УНР. У 1921 р. прийняв католицизм та вже як поляк вступив на службу до польської армії. Подальша доля невідома.
РГВИА. — Ф. 409. — Оп. 1. - п/с 91-005; ЦДАВОУ — Ф. 1075. — Оп. 1 — Спр. 67. — С 217–222; Оп. 2. — Спр. 653. — С 34–55; Ф. 3172 — Оп 1 — Спр. 66 — С 10; Прохода В. Записки непокірливого. — Торонто — 1969. — Кн. 1. — С. 406–415.
ЯРОШЕВСЬКИЙ Михайло Миколайович
(07.10.1872-?) — полковник Армії УНР.
Народився на х. Довгоруківка Херсонської губернії. Закінчив Єлисаветградське реальне училище, Єлисаветградське кавалерійське училище за 2-м розрядом (1895), вийшов корнетом до 20-го драгунського Ольвіопольського полку. 27.08.1900 р. перевівся до Окремого корпусу прикордонної сторожі. Служив у 26-й Карській бригаді. Останнє звання у російській армії — підполковник.
Ярошевський Михайло, фото поч. 20-х років (За Державність. — Варшава. — 1939. — Ч. 9)
В українській армії з 1918 р. Влітку 1920 р. був приділений до штабу 6-ї запасної бригади Армії УНР. У 1921 р. — начальник штабу Окремого корпусу кордонної охорони УНР. Станом на 01.02.1922 р. — начальник відділу штабу Окремої бригади кордонної охорони УНР. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 122; Спр. 923. — С. 1–6; Личный состав чинов Отдельного корпуса пограничной стражи на 1913. — СПб. — 1913. — С. 228.
ЯРЧЕВСЬКИЙ Олександр Миколайович
(?—?) — підполковник Армії УНР.
Останнє
