Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) - Ярослав Юрійович Тінченко

(18.11.1861 — після 1934) — генерал-поручик Армії УНР.

Народився у Подільській губернії, походив з родини титулярного радника. Закінчив Варшавське піхотне юнкерське училище (1883), вийшов підпоручиком до 1-го стрілецького батальйону. Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1890). З 18.04.1899 р. — полковник. З 17.02.1900 р. — начальник штабу 6-ї кавалерійської дивізії. З 29.01.1901 р. — начальник штабу 10-ї піхотної дивізії. З 30.03.1904 р. — командир 3-го стрілецького полку, на чолі якого брав участь у Російсько-японській війні. За бойові заслуги був нагороджений золотою Георгіївською зброєю. З 19.06.1905 р. — генерал-майор, начальник 1-ї бригади 1-ї стрілецької дивізії. З 16.12.1906 р. — генерал-квартирмейстер штабу Московської військової округи. З 16.07.1910 р. — начальник штабу 9-го армійського корпусу (Київ). З 27.09.1914 р. — начальник 19-ї піхотної дивізії. З 19.07.1914 р. — генерал-лейтенант. З 29.07.1915 р. — начальник 1-ї Гренадерської дивізії. З 11.09.1916 р. — командувач 3-ю армійського корпусу. 15.04.1917 р пішов у відставку після розгрому корпусу німецькими та австро-угорськими військами на т. зв. Черевищенському плацдармі. За Першу світову війну був нагороджений всіма орденами до Святого Володимира II ступеня, орденом Святого Георгія IV ступеня (07.05.1915 р., за бій 08–10.12.1914 р.).

У 1918 р. приватно жив в Україні. З 03.12.1918 р. — представник Головного штабу при Морському міністерстві Української Держави. З 21.01.1919 р. — член Військово-ученого комітету Генерального штабу Дієвої армії УНР. З 11.02.1919 р. — отаман для доручень гіри Головному інспекторі військ УНР. З 07.04.1919 р. — начальник штабу Холмської групи Дієвої армії УНР. 3 07.06.1919 р. — начальник 2-ї Управи (генерал-квартирмейстерства) штабу Дієвої армії УНР. 06.10.1919 р. був звільнений через хворобу.

Жив у Могилеві-Подільському, де незабаром був схоплений білогвардійцями та відправлений до Ростова на т. зв. реабілітаційну комісію генералів Збройних Сил Півдня Росії. Разом з білими військами евакуювався з Північного Кавказу до Криму.

При командуванні Російської армії генерала П. Врангеля створив та очолив Українську громаду, вживав заходів до формування у складі цих військ Української дивізії, координував дії українських партизанських загонів, що оперативно підпорядковувалися білогвардійському командуванню.

У листопаді 1920 р. разом з білими виїхав до Туреччини, звідки незабаром домігся дозволу на переїзд до Польщі. 06.06.1921 р. з'явився у розпорядження штабу Армії УНР. 3 18.08.1921 р. — т. в. о. помічника начальника Генерального штабу УНР. Станом на 01.11.1921 р. — т. в. о. начальника Генерального штабу УНР.

У червні 1922 р. залишив службу в Армії УНР через низку особистих конфліктів та приватно жив у Бресті. Працював бухгалтером у технічній конторі інженера Л. Долценга. Помер на еміграції.

ГАРФ. — Ф. 7440 — особистий фонд Янушевського Г. Є.; ЦДАВОУ — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 85. — С. 1–2; Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 168. — С. 5; Список генералов 1913. — СПб. — 1913. — С. 404; Список генерального штаба 1914. — СПб. — 1914. — С. 145; Список Генераль ного штаба 1917. — Петроград. — 1917. — С. 24; Залес ский К. Кто был кто в Первой мировой войне. — Москва — 2003. — С. 726–727.

(04.12.1875—?) — генерал-хорунжий Армії УНР.

Янчевський Микола Миколайович, фото 20-х років (За Державність. — Варшава. — 1936. — Ч. 6)

Походив з родини священика м. Ямполь Глухівського повіту Чернігівської губернії. Закінчив Чернігівську духовну семінарію. 23.01.1896 р. вступив однорічником 1-го розряду до 19-го піхотного Костромського полку. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище (1898), вийшов підпрапорщиком до 167-го піхотного Острогозького полку (Чернігів). З 10.11.1898 р. — підпоручик 165-го піхотного Луцького полку (Київ). З 23.07.1913 р. — капітан. У складі 165-го піхотного Луцького полку вирушив на Першу світову війну, командував ротою, батальйоном. З 05.06.1916 р. — помічник командира з господарчої частини полку. З 25.02.1917 р. — командир робочого батальйону, складеного з військовополонених. З 11.07.1917 р. — помічник командира робочої бригади. З 30.08.1917 р. — полковник. За Першу світову війну був нагороджений всіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та биндою, орденом Святого Георгія IV ступеня (за бій 13.08.1914), Георгіївською зброєю (24.01.1917, за бій 19–20.04.1915). Був контужений у бою 20.04.1915. Офіційно демобілізований з армії 12.03.1918 р.

З 01.05.1918 р. — командир 1-го куреня 3-го Сердюцького полку Сердюцької дивізії гетьмана П. Скоропадського. З 20.12.1918 р. — помічник командира 3-го полку Січових стрільців з господарчої частини. З 23.05.1919 р. перебував у польському полоні. З 01.03.1920 р. — начальник інспекторської частини штабу 6-ї Січової дивізії Армії УНР. З 08.07.1920 р. — булавний старшина для доручень при інспекторі піхоти Армії УНР. У 1921 р. — голова комісії зі збору реєстраційних карток та перевірці рангів старшин Армії УНР.

У 1920—1930-х рр. жив на еміграції у Польщі. Подальша доля невідома.

РГВИА. — Ф. 409. — Оп. 1. - п/с 2243; ЦДАВОУ. — Ф. 1075 — Оп. 1. — Спр. 68. — С. 145–146.

(2.12.1888—?) — полковник Армії УНР.

Народився у м. Золотоноша Полтавської губернії. Закінчив Єлисаветградське кавалерійське училище (1910), вийшов корнетом до 11-го драгунського Ризького полку (Крем'янець), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. У 1917 р. — командир ескадрону цього полку. З березня 1917 р. — командир 3-го ексадрону 7-го запасного кінного полку (Борисоглібськ). Останнє звання у російській армії — підполковник.

З серпня 1917 р. — командир кінної сотні Одеської Гайдамацької бригади військ Центральної Ради. З 08.07.1918 р. — херсонський повітовий військовий комендант. У 1919 р. — помічник командири та командир 28-го кінно го ім. М. Залізняка (згодом — 8-го кіннот) полку Дієвої армії VHP. У 1920–1921 рр. — помічник командира 1-го кінного гіолку Чорних Запорожців 1-ї Запорізької стрілецької дивізії' Армії УНР.

У 1920—1930-х рр. жив на еміграції у Польщі. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ — Ф 1708 — Оп. І — Спр 90., Ф 3172. — Оп. 1 — Спр 98 — С 50

(11.04.1882—?) — генерал-хорунжий Армії УНР.

Народився у с. Василівка Полтавського повіту Полтавської губернії. Походив з родини спадкового почесного громадянина. Закінчив Полтавське реальне училище, Київське піхотне юнкерське училище