Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) - Ярослав Юрійович Тінченко
З 15.03.1920 р. — начальник розвідчого відділу штабу Дієвої армії УНР, залишався на цій посаді у 1920–1921 рр.
Восени 1920 р. було відмовлено у присвоєнні звання підполковника за образу словами та діями двох українських військових урядовців. Однак на інтернуванні це питання було підняте вдруге, цього разу С. Петлюра 12.04.1922 р. особисто викреслив прізвище О. Шпилинського зі списку тих, хто мав бути підвищений до наступного звання, «до з'ясування його судової справи», яка тяглася ще з листопада 1920 р., але так і не була завершена. Саме через це О. Шпилинський залишився тільки сотником Армії УНР.
У 1920-х рр. з розвідчіми цілями неодноразово бував на території Радянської України. На еміграції зробив кілька надзвичайно цікавих військово-історичних досліджень з історії Українського Козацтва — часто друкувався під псевдонімом «Переяславський». Доля після 1939 р. невідома.
РГВИА — Ф. 409. — Оп. 1. - п/с 89-943; ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 168. — С 52–58; Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 34–55; Шпілінський О. Замітки до історії 3-го пішого полку «Імені Гетьмана Наливайка»// Табор. — 1929. — Ч. 12. — С 54–69; О.Ш. Село Наливайки/Дабор. — Варшава. — 1928. — Ч. 8. — С 64–75; Шпілінський О. Базар//За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С. 108–134; Марущенко-Богдановський А 3 пережитого//Табор. — 1928. — Ч. 2. — С 63–65; Марущенко-Богдановсысий А. Штурм Арсеналу// Табор. — 1927. — Ч. 5. — С 20–23.
ШРАМЕНКО Микола Іванович
(25.05.1891-14.08.1974) — полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).
Народився у м. Черкаси Київської губернії. На військову службу вступив у 1912 р. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
В українській армії з 1918 р. З липня 1919 р. — помічник командира 9-ї Залізничної дивізії Дієвої армії УНР. У вересні 1919 р. — т. в. о. командира 2-го (26-го) Залізничного полку Дієвої армії УНР. 22.09.1919 р. захворів на тиф. Наприкінці жовтня 1919 р. повернувся на посаду командира 2-го (26-го) Залізничного полку Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу: помічник командира збірної бригади Київської дивізії. У другій половині 1920 р. — начальник штабу 10-ї бригади 4-ї Київської стрілецької дивізії Армії УНР. На чолі 1-ї збірної бригади (складалася з вояків 4-ї Київської стрілецької дивізії) брав участь у Другому Зимовому поході 04–19.11.1921 р. Станом на 15.09.1922 р — командир 4-го Збірного куреня 4-ї Київської стрілецької дивізії Армії УНР.
Шраменко Микола, фото 20-х років (Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. — Ч. 10)
У 1920—1930-х рр. жив на еміграції у Польщі.
З 1944 р. — на еміграції у Західній Німеччині. Тривалий час був заступником голови Союзу українських вояків. Помер у м. Вермштат, похований у Мюнхені (Німеччина).
ЦДАВОУ — Ф. 1696 — фонд державного інспектора Залізнично-Технічного корпусу, Ф 1075. — Оп. 2 — Спр. 923. — С 18–25; Ф. 5235. — Оп. 1. — Спр. 1585. — С 129; Середа М Отаман Юрко Ткугкшник//Аітопис Червоної Калини. — Львів — 1930. — Ч. 10. — С 15–17; Шпілінський О. Базар//За Державність — Каліш — 1932. -Ч. 3. -С. 108–134; Ремболович І. Рейд 1921 року//За Державність. — Каліш — 1932. — Ч. 3. — С 156–171; Омелянович-Павленко М Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С 380,412.
ШРАМЧЕНКО Святослав Олександрович
(03.05.1893-26.06.1958) — старший лейтенант Військово-Морського флоту УНР.
Народився у Баку. Походив зі старовинної шляхетської родини Чернігівщини. Закінчив гімназію у Києві, юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету, курси гардемаринів флоту (1917). З 05.06.1917 р. — мічман.
У 1918–1921 рр. — ад'ютант морського міністра Української Держави та УНР. У 1921 р. — товариш начальника Військово-морської управи Військового міністерства УНР.
Шрамченко Святославу фото 1919 року (ЦДАВОУ)
З 1923 р. жив на еміграції у Польщі (Ченстохова).
У 1941–1944 рр. очолював Український до помоговий комітет у Холмі.
З 1944 р. — на еміграції у Західній Німеч чині, з 1950 р. — у США. Помер та похований у Філадельфії. Автор численних праць з історй Українського військово-морського флоту.
Шрамченко Святослав, фото 1918-го року (ЦДАВОУ)
Шрамченко С. Піднесення Українського прапору в Чорноморській флоті//За Державність. — Каліш. — 1930. - № 2. — С. 120–124; Шрамченко С. Святочна хвилина піднесення воєнного прапору на фльоті// Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1938. — Ч. 5. — С. 11–13; Шрамченко С. Нарис подій в Українській Чорноморській фльоті в рр. 1918–1920//Табор. — Варшава — 1928. — Ч. 12. — С. 69–75; Шрамченко С. Українські воєнно-морські школи 1918–1920 рр.// Табор. — Варшава. — Ч. 15. — С. 81; Шрамченко С. Закон про українську фльоту та його виконавці// Табор. — Ч. 19. — С 124–136; Шрамченко С Український Морський Міністр Старший Лейтенант фльоти М. І. Білінський//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1932. — Ч. 9. — С. 17–20; Шрамченко С. Український рух на Фльотилі Північно-Ледового Океану у 1917 році//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1937. — Ч. 7–8. — С. 11–13; Шрамченко С. Українська воєнно-морська політика на Кримі у 1917–1918 рр.// Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1932. — Ч. 5. — С. 9—12; Шрамченко С. Повстання Центральних установ Українського Морського відомства у 1917 році// Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1938. — Ч. 1. — С. 10; Шрамченко С. Екадренний міноносець російської фльоти «Україна»//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1936. — Ч. 5. — С. 17–18; Шрамченко С. Український Головний Морський штаб у 1917/21// Табір. — Варшава. — Ч. 17. — С. 47–49; повну бібліогріфію праць С. Шрамченка вміщено: Бібліографія// Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1938. — Ч. 11. — С. 23 та Ч. 12. — С. 21; Вісті братства колишній вояків 1 УД УНА. — Мюнхен. — 1958. — Ч. 91; Список флага на 1917. — СПб. — 1917. — С. 84.
ШУЛАЇВ Михайло Мусійович
(1889—?) — полковник Армії УНР.
Народився у м. Київ. Закінчив Одеське військове училище (1910), вийшов підпоручиком до 176-го піхотного Переволочненського полку (Чернігів), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Останнє
