Історія повертається. Світ після 11 вересня і відродження Заходу - Йошка Фішер

економічна влада суть форми жорсткої сили, форми впливу, що його можна використовувати з тим, щоб переконати інших змінити свою точку зору. Жорстка влада може спиратися на принади (пряник) або загрози (батіг). Але є й непрямий спосіб здійснення влади. Країна не може досягти своїх цілей у світовій політиці, бо інші країни прагнуть наслідувати її, бо вони захоплюються її цінностями, наслідують її приклад, прагнуть доскочити її високого рівня процвітання та відкритості. В цьому сенсі не менш важливо спробувати визначити майбутні міжнародні задуми, а саме так, щоб вони здавалися привабливими для інших, — так само важливо, як тиск на користь змін, коли йдеться про загрозу військової чи економічної зброї. Цей аспект влади — спонукати інших прагнути того ж таки, чого хочеш ти сам — я називаю „soft power“ („м'якою силою“)» Joseph S. Nye: Das Paradox der amerikanischen Macht. Warum die einzige Supermacht der Welt Verbündete braucht, Stuttgart 2003, S. 29f. ">[77]. І навіть якщо йдеться про чинники «м'якої сили», Сполучені Штати перевершують усіх на голову, здебільшого вони встановлюють стандарти у технологій майбутнього і тут часто-густо стоять зосібна в масштабах всесвіту. Чинні міжнародні норми на фінансових ринках визначаються в Нью-Йорку і Вашингтоні, США у світовому масштабі являють собою найважливіший ринок імпорту, перевагу якому надають іноземні інвестори, долар — то резервна валюта в світі, та й з погляду технологій США теж значною мірою задають тон розвитку[78]. Окрім того, Сполучені Штати дали найбільше лауреатів Нобелівської премії, а їхні університети стоять на вершині світового рейтингу. Кіно, телебачення і музична індустрія, харчова промисловість, визначення масових смаків і модних тенденцій — у всьому цьому Сполучені Штати на голову вищі за всіх і тим накладають свій відбиток на повсякденну культуру «McWorld». Залежність майже цілого комп'ютерного світу від однієї американської компанії програмного забезпечення (причому вона з великим відривом випереджає найближчих конкурентів навіть у себе вдома, у США) певною мірою виступає в цьому плані символом американського передування у сфері «м'якої сили».

Усе це звучить як матеріал, із якого можна намісити жахливі візії високоідеологізованого антиамериканізму, але справа стоїть якраз навпаки. Це лише голі факти, реалізм фактів і цифр, асиметрія сил у світі по закінченні холодної війни. Якщо заплющити на це очі, то опинишся в блаженному невіданні, бо це панування або відрубність США у плані чинників «м'якої» та «жорсткої» сил не плід якогось зловісного стратегічного плану опанування світу. Навпаки, асиметрія глобального розподілу влади почасти є результатом сили, динамізму, креативності, відкритості й пристосовності американського суспільства та економіки, а з іншого боку це наслідок відносної слабкості партнерів і потенційних конкурентів та суперників. До них не в останню чергу додається ще третій чинник, значення якого не можна недооцінювати, — збіг обставин в історії. А що, крім того, дедалі глобалізованіша масова культура à ľaméricaine незмінно приваблює мільярди споживачів, і з нею поєднуються напрочуд спокусливі обіцянки щастя і свободи, то це аж ніяк не закинеш США, їхньому «way of life» та їхнім фірмам.

Глобалізація як світове впровадження західної моделі ринку має виразний нормативно-культурний і навіть соціально-політичний вимір, який легко можна було зауважити насамперед у східноєвропейських країнах із перехідною економікою, країнах колишнього Совєтського Союзу і в часи кризи у Східній Азії в дев'яності роки, — все це можна узагальнити поняттям «демократизації». Ринкова економіка, що базується на знаннях та інформаційних технологіях, без відкритого суспільства, тобто без функціональної правової держави і поділу влади, без поваги до прав людини і вільних і незалежних ЗМІ, без політичного плюралізму і вільних профспілок, одне слово, без свободи, без демократичного і державно-правового зразка поведінки, що накладає свій відбиток на повсякденну поведінку десятків мільйонів людей та незліченних державних і приватних установ, не здатна успішно існувати у довготерміновій перспективі. Джордж Сорос характеризував це нормативно-культурно-політичне alter ego економічної глобалізації поняттям, яке винайшов філософ Карл Поппер[79], — «відкрите суспільство»[80].

Різні кризи розвитку на так званих «відсталих ринках» («emerging markets»), тобто на ринках розвиткових, засвідчили, що забезпечити на тривалий час стабільну ринкову економіку без культурних і конституційних рамок відкритого суспільства дуже важко, якщо взагалі можливо. Бо якби в установах і мільйонах голів повсякчас і успішно не діяла фонова програма «Демократія і верховенство права» у професійній і повсякденній поведінці, то країни з перехідною економікою не змогли б запозичити успіх західних ринкових спільнот та їхню технологічну динаміку. Якщо врешті-решт спробувати запровадити технологічні, фінансові та економічні складові західної моделі і виключити нормативні основи,