Історія повертається. Світ після 11 вересня і відродження Заходу - Йошка Фішер
Книга колишнього міністра закордонних справ Німеччини, активіста «зелених», політика Йошки Фішера — це спроба аналізу європейської та американської історії на досить великому часовому відтинку. Почавши оповідь від трагедії 11 вересня 2001 року, що похитнула міць США на світовій арені, Фішер веде далі — до джихад-тероризму, націоналістичних рухів, державотворення, холодної війни та загальних засад політичного ладу, що повсякчас визначають співжиття різних країн у мінливому сучасному світі.
Історія повертається
Світ після 11 вересня і відродження Заходу
«Чимало говорилося про те, що ось-ось настане кінець історії. Гадаю, що нічого такого нема і в заводі. Кінець історії, як його колись уявляв собі Геґель, полягає в створенні універсального суспільства. Зрештою, ми на власні очі бачимо не те, що історія добігає кінця, а те, що вона починається наново».
Деніел Белл[1] І. «Ласкаво просимо до пустелі реального»[2] — Кінець повоєнної доби та новий тоталітаризм«Завоювання світу — мрія давня, і будь-яка віра прагне завоювати світ, ризикуючи перетворитися при цьому на простий засіб завоювання світу».
Томас Манн[3]Уранці 11 вересня 2001 року відійшов у минуле той повоєнний період, який відкрився 9 листопада 1989 року падінням Берлінського муру. У політичному плані XXI століття, на думку Тімоті Ґартона Еша, розпочалося зі страшного терористичного акту, який розхитав світ: «Якщо падіння Берлінського муру править за кінець короткого століття, то є всі підстави вважати, що насправді XXI століття почалося зі зруйнування Всесвітнього торгового центру. Ласкаво просимо до іншого прекрасного світу»[4]. Коли того дня терористи джихаду творили історію, вдавшись до безпрецедентного масового вбивства, світ як глобальне медіа-село спостерігав за всім у прямому ефірі CNN, тому хвилі шоку, що його викликав цей, образно кажучи, військовий напад на Сполучені Штати, останню твердиню глобальної сили у сучасному світі, досягли найдальших куточків земної кулі. «Напад на Америку, далебі, змінить плин історії насамперед тому, що, перш ніж розпочалося XXI століття, всі події в світі більш ніж будь-коли залежали від рішення однієї країни, Сполучених Штатів, — а отже тому, що неможливо спрогнозувати, як вплине напад на психологію цієї країни»[5].
Часом, аби змінити хід історії, вистачає дня, інколи — кількох годин. У такі цілком особливі дні історія впадає в очі кожному й зачіпає всіх. Архіскладні структурні зміни зорієнтовані на подію, на одне-єдине велике зрушення, тож пізнати їх, зрозуміти й осмислити можна лише з огляду на ту чи іншу мить. Такий день годен повернути долю світу в інший бік. Цей незвичайний драматизм сучасники відчувають одразу: політичні події сягають небаченого досі емоційного напруження. Це дні, коли переводяться стрілки епох, зачинається новий період історії. Таке трапилося 28 червня 1914 року, коли у Сараєві попрощалися з життям австрійський архикнязь Франц Фердинанд і його дружина Софі, таке сталося вночі 9 листопада 1989 року, коли повалили Берлінський мур, а потім 21 грудня 1991 року, коли відійшов у небуття Совєтський Союз, після чого завершилася холодна війна і канув у Лету світ, розділений навпіл.
Поміж цими епохальними подіями та днями настало коротке й жорстоке XX століття, «епоха крайнощів», як слушно назвав цей період великий британський історик Ерік Гобсбаум[6]. Жоден інший час у всій історії людства не приносив досі стільки безглуздя, насильства, вбивства і кровопролиття, диктатури, війни і геноциду, як те ж таки нещодавнє XX століття. З іншого боку, жодне попереднє століття не просунулося так далеко шляхом науково-технічного, соціального й політичного поступу[7]. Ще в Першу світову вояки ганяли верхи на конях, а з Другої світової людство вийшло з атомною бомбою. Між кіньми й бомбою — всього-на-всього тридцять один рік і дві світові війни
