Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) - Ярослав Юрійович Тінченко

З кінця листопада 1918 р. — командувач резервних військ Директорії. З 28.12.1918 р. — головнокомандувач Холмсько-Галицького фронту Дієвої армії УНР. З 13.03.1919 р. — т. в. о. Наказного Отамана та Військового міністра УНР (до травня 1919). З 15.09.1919 р. — начальник розвідчого та закордонного відділів, а також резерву старшин Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР. Навесні 1920 р. — начальник 4-ї стрілецької бригади Армії УНР. У 1921 р. був підвищений до звання генерал-хорунжого Армії УНР.

У 1920-х рр. — бібліотекар Українського педагогічного інституту у Празі. З 1930 р. — на еміграції у США. Засновник гетьманського руху в Америці, редактор часопису «Січ» у Чикаго. У 1920—1930-х рр. в еміграційній літературі згадувався як полковник.

Шаповал Олександр, фото 1932 року (За Державність. — Варшава. — 1939. — Ч. 9)

ЦДАВОУ. — Ф. 2248. — Оп. 1. — Спр. 7. — С 46; Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 37. — С 201–204; Шаповал О. На порозі відновлення української державності// Січ. — 1929. — № 15–19; Монкевич Б. Слідами новітніх запорожців. Похід Болбочана на Крим — Львів. — 1928; Мелешко Ф. Південно-Східня група Дієвої армії УНР та її командир отаман Янів//Вісті Комбатанта. — 1970. — Ч. 6. — С 9-11; Омелянович-Павленко М Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 116, 132, 261.

ШАПОВАЛ Федір

(?—?) — командир полку Дієвої армії УНР.

У листопаді 1918 р — лютому 1919 р. — командир 28-го пішого Стародубського полку. У подальшому — у розпорядженні Військового міністерства УНР. Подальша доля невідома.

Самутин П. Організація українського війська за часів Української Держави у 1918//Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. — 1965. - № 5. — С. 12–17.

ШЕВЦОВ (Шевців) Микола

(?—1955) — поручик Армії УНР.

Останнє звання у російській армії — поручик.

Навесні 1919 р. — помічник командира Окремого стрілецького Запорізького куреня Дієвої армії УНР. З 11.06.1919 р. — командир 1-го куреня 9-го стрілецького полку 3-ї стрілецької (згодом — Залізної) дивізії Дієвої армії УНР. Станом на 01.10.1919 р. — помічник командира 1-го Рекрутського полку Дієвої армії УНР.

У спогадах Павла Шандрука помилково згадується як полковник Армії УНР.

З 1945 р. жив на еміграції у Західній Німеччині.

Р. С. Окремий Стрілецький Запорізький Курінь в Галичині//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1932. — Ч. 12. — С. 10–12; Український Комбатант. — Мюнхен. — 1955. — Ч. 3. — С 32.

ШЕВАРДІН (Шевандін) Костянтин Миколайович

(01.03.1866—?) — полковник ветеринарної служби Армії УНР.

Закінчив Харківський ветеринарний інститут (1893). Працював ветеринарним лікарем у Майкопському відділі Кубанського Козачого війська. З 20.06.1898 р. — ветеринарнийлікар 1-го Урупського (згодом — 1-го Лінійного) полку Кубанського Козачого війська. З 17.05.1911 р. — старший ветеринарний лікар 12-го драгунського Стародубського полку. З 30.09.1914 р. до кінця Першої світової війни — завідувач ветеринарної частини 9-ї армії. Статський радник з 08.05.1916 р.

У 1919 р. — завідувач ветеринарної частини штабу Східної групи Дієвої армії УНР. З 01.06.1919 р. — начальник гігієнічно-санітарного відділу Головного військово-ветеринарного управління Військового міністерства УНР. Станом на червень 1920 р. — помічник начальника Ветеринарної управи Дієвої армії УНР.

У 1920-х рр. жив на еміграції у Польщі.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 191. — С 4; Спр 37. — С. 231–232.

ШЕВЧЕНКО Володимир Якович

(15.07.1897-17.07.1966) — сотник Армії УНР.

Народився у с. Пісочне під Харковом. Закінчив 2-гу Харківську гімназію, 2-гі курси Ново-Олександрівського сільськогосподарського інституту (Харків), Сергіївське Одеське артилерійське училище (01.07.1917). Останнє звання у російській армії — прапорщик.

Шевченко Володимир, фото 1950-х років («Дороговказ» — Торонто. — 1966 — Ч. 32)

Станом на 06.06.1920 р. — командир кінного полку Гайсинсько-Брацлавської бригади отамана Волинця. З 23.10.1920 р. перебував на посаді т. в. о. командира 3-ї легкої кінної батареї 9-го артилерійського куреня 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. 28.06.1922 р. закінчив Академічні курси Генерального штабу Армії УНР.

З 1923 р. жив на еміграції у Чехо-Словаччині. З кінця 1929 р. очолював т. зв. «сектор досліджень» Генерального штабу Військового міністерства УНР в екзилі, що збирав інформацію про становище в Радянському Союзі.

У 1930 р. закінчив агрономічний відділ Української господарської академії в Подєбрадах. У 1944 р. виїхав до Німеччини, а звідти емігрував до США. Помер та похований у США.

ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 167. С 156, Визвольні змагання очима контррозвідника (документальна спадщина Миколи Чеботаріва). — Київ. — 2003 Наріжний С Українська еміграція. — Прага. — 1942. — С 145; Дороговказ. — Торонто. — 1966. — Ч. 32

ШЕЛЛЕР Олександр Матвійович

(?—?) — командир полку Дієвої армії УНР.

Станом на 01.01.1910 р. — штабс-капітан 16-го стрілецького полку (Одеса). На початку Першої світової війни потрапив до австро-угорського полону. Останнє звання у російській армії — капітан.

У 1918 р. — командир куреня 4-го козацько-стрілецького (Сірожупанного) полку Армії Української Держави. У грудні 1918 р. — командир 2-го Сірожупанного полку військ Директорії. З 13.04.1919 р. — командир 4-го Сірожупанного полку Дієвої армії УНР. У травні 1919 р. — командир окремого партизанського загону у складі Холмської групи Дієвої армії УНР.

Прохода В. Записки до історії Сірих // За Державність. — Каліш. — 1929. — Ч. 1. — С. 72–117.

ШЕЛЕСТ Роман

(?—?) — командир полку Дієвої армії УНР.

Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

З 09.02.1918 р. — комендант штабу 2-го Запорізького куреня (з 15.03.1918 р. — полку) Окремого Запорізького загону військ Центральної Ради. З грудня 1918 р. — командир 1-го Республіканського полку Республіканської дивізії військ Директорії. З червня 1919 р. — начальник штабу 7-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР. 05.11.1919 р. був