💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Анна
5 липня 2024 12:37
Джеймс Олiвер просто класний автор книг. І до речі, класний сайт. Молодці
Бродяги Пiвночi (збірник) - Джеймс Олiвер Кервуд
Юрій
7 червня 2024 13:40
Чудовий приклад якісної сучасної української книги!👍
Лис та інші детективні історії. - Мирослав Іванович Дочинець
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Наука, Освіта » Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) - Ярослав Юрійович Тінченко

Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) - Ярослав Юрійович Тінченко

Читаємо онлайн Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) - Ярослав Юрійович Тінченко
Вінниця. Закінчив Васильківське міське училище. З 1912 р. — рядовий лейб-гвардії Уланського Його Величності полку (Варшава), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — корнет.

У 1917 р. брав участь в українізації 2-го гвардійського Уланського полку. У 1918 р. служив у складі 8-го кінного Українського полку Армії Української Держави, з частиною якого згодом перейшов на бік військ Директорії. 29.05.1919 р. з кадром 30-го кінного Українського полку влився до Окремого кінного дивізіону, який 4.07.1919 р. було розгорнуто у 1-й кінний ім. М. Залізняка полк Дієвої армії УНР, був командиром 2-ї сотні цього полку. З осені 1919 р. — командир окремої кінної сотні штабу Волинської групи, потім — Збірної Волинської дивізії Дієвої армії УНР, на чолі якої брав участь у Першому Зимовому поході. Згодом — командир окремої кінної сотні штабу 2-ї Волинської дивізії Армії УНР. У 1920–1923 рр. — помічник командира 2-го кінного полку ім. І. Мазепи Армії УНР.

З 1924 р. мешкав на еміграції у Франції, у м. Альгранж. Тривалий час був заступником голови Товариства вояків Армії УНР у Франції, помер у 70-х рр.

ЦДАВОУ. — Ф. 5235. — Оп. 1. — Спр. 1600. — С 94; ГАРФ. — Ф. 6406. — Оп. 1. — Л 114. — С. 6; Д. 585; Марущенко-Богдановський А. Матеріали до історії 1-го кінного Лубенського імени запорожського полковника М. Залізняка полку//За Державність. — Каліш. — 1935. — Ч. 5. — С. 221. - 226; 1936. — Ч. 6. — С 203


ЧУБЕНКО Олександр Андрійович

(4.08.1896–1942?) — підполковник Армії УНР.

Народився в м. Радомишль на Київщині. Останнє звання у російській армії — прапорщик.

З весни 1918 р. — старшина Запорізького кінно-гірського гарматного дивізіону Армії УНР, Армії Української Держави, військ Директорії, Дієвої армії УНР. У 1920–1922 рр. — командир 2-го дивізіону Окремої кінно-гірської гарматної бригади. У 1928 р. закінчив економічно-кооперативний факультет Української господарської академії у Подєбрадах, потому виїхав на Волинь, працював інженером. У 1942 р. був заарештований нацистами. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 152; Наріжний С. Українська еміграція. — Прага. — 1942. — С. 158


ЧУБЧЕНКО Петро Семенович

(26.08.1867—?) — підполковник Дієвої армії УНР.

Народився у с. Клинці Чернігівської губернії. Закінчив 2-гу Житомирську гімназію, Санкт-Петербурзький технологічний інститут. З 1888 р. — однорічник 2-го розряду 7-го саперного батальйону. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище (1894), служив підпрапорщиком 44-го піхотного Камчатського полку. У 1905 р. звільнився у запас у чині штабс-капітана. У 15.04.1915 р. був мобілізований до армії. З 06.10.1916 р. — капітан, служив військовим техніком в автомайстернях.

З 01.09.1918 р. — інженер-механік харківської автомайстерні. З 10.02.1919 р. — інженер для доручень самохідної управи головного інженерного управління Військового міністерства УНР. З 15.09.1919 р. — начальник самохідної управи головного інженерного управління Військового міністерства УНР. 18.11.1919 р. був інтернований польською владою. З 30.06.1920 р. — начальник матеріальної частини Військово-технічної управи Військового міністерства УНР. З 01.07.1920 р. — старшина для доручень Військово-технічної управи Військового міністерства УНР. Підполковник з 23.05.1921 р. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 37. — С. 500; Спр. 166. — С. 29–32; Спр. 606. — С. 12.


ЧУЛКОВ

(?—?) — старшина Дієвої армії УНР.

Останнє звання у російській армії — полковник.

На початку 1919 р. перебував у складі 50-го пішого дієвого Звягельського полку Дієвої армії УНР. 16.03.1919 р. був призначений начальником гауптвахти м. Рівне. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 2248. — Оп. 1. — Спр. 7. — С. 46.

***

Генерал О. Удовиченко складає рапорт польському головнокомандувачу Й. Пілсудському та Головному Отаману С. Петлюрі. Праворуч від Петлюри — командувач Армії УНР генерал М. Омелянович-Павленко (тримає в руках бінокля), генерал О. Загродський; Станіслав, залізничний двірець, 5 вересня 1920 року (фото з приватної колекції)


Головний Отаман Симон Петлюра в оточенні членів Уряду і вищого командного складу Армії УНР після наради в Ялтушкові 7 листопада 1920 р. — Перший ряд (зліва направо): ген. — хор. І. Омелянович-Павленко, прем'єр-міністр Андрій Лівицький, Головний Отаман Симон Петлюра, міністр Ол. Саліковський, ген-хор. М. Омелянович-Павленко, ген. — хор. Г. Базильський. Другий ряд: міністр Архипенко, генштабу ген. — хор. Ол. Удовиченко,? генштабу ген. — пор. Ол. Галкін, ген — хор. Загородський, міністр Пінкас Красний, генштабу ген. — хор. Безручко, полк. Дохуд, генштабу ген. — хор. Ліпко, ген. — хор. Гулий-Гуленко і міністр інж. С. Тимошенко (фото з журналу «За Державність». — Варшава. — 1936 — Ч. 6)

Ш-Щ

ШАЙБЛЕ Олександр Якович

(18.01.1878—12.1919) — начальник Головного управління Генерального штабу УНР.

Народився в Аккерманському повіті Бессарабської губернії. За походженням — ельзаський німець. Закінчив Кишинівське реальне училище, Київське піхотне юнкерське училище (1900), вийшов підпоручиком до 2-го піхотного Софійського полку (Смоленськ). Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1907), служив на штабових посадах в Омській та Іркутській військових округах. З 08.12.1914 р. — штаб-офіцер для особливих доручень штабу 28-го армійського корпусу. З 21.05.1915 р. — начальник штабу 60-ї піхотної дивізії. З 06.12.1915 р. — полковник. З лютого 1917 р. — командир 315-го піхотного Глухівського полку. З осені 1917 р. — генерал-майор, в. о. командувача XXIII армійського корпусу.

Шайбле Олександр, фото 1907 року (надано для публікації російським військовим істориком О. Г. Кавтарадзе)

3 16.03.1918 р. — член комітету з утворення української армії Військового міністерства УНР, у подальшому — член Військово ученого комітету Військового міністерства Української Держави. З 21.01.1919 р. — на чальник 2-го генерал-квартирмейстерства штабу Дієвої армії УНР. З лютого 1919 р. — начальник Головного Управління Генерального штабу Дієвої армії УНР. У листопаді 1919 р переїхав до Одеси, де захворів на важку фор му тифу. Помер від тифу в одеському шпиталі 23.12.1919 р. був похований

Відгуки про книгу Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) - Ярослав Юрійович Тінченко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: