Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану - Олексій Анатолійович Кононенко
Легенда про Огуз-хана відома в двох версіях: версія мусульманська і версія уйгурська. Легенда про Огуз-хана була широко розповсюджена серед тюрків; усні перекази про родоначальника огузів потрапили у писемні джерела: Діван Махмуда Кашгарського, Збірку літописів Рашід-ад-діна, Родоводи Абу-л-Газі. Абу-л-Газі у викладі переказу про Огуза та його синів і нащадків наслідує Рашід-ад-діна. Слово «огуз» спочатку могло означати просто «племена», «об'єднання племен», яке з часом перетворилося в етнічне ім'я із збиральним значенням, яке отримало у відомих випадках визначення як необхідний детермінатив: «токуз огуз» – «дев'ять [різних] племен», «уч огуз» «три [різних] племені». Легенда про Огуз-кагана, відома з рукопису (близько 1300 р.) Національної бібліотеки в Парижі, виникла, ймовірно, в ті часи, коли вже забулося справжнє значення цього слова-тер-міну («огуз» – «племена»). Племінний термін-ет-нонім перетворюється у власне ім'я легендарного предка, родоначальника племені; цьому імені підшукується належне за звучанням і приписаному значенню слово, яке вказує на незвичність походження носієв цього терміну – аристократії племені, тобто відбулася персоніфікація етноніму.
(обратно) 111За Ібн ал-Асіром, іслам було прийнято «чисельним турецьким (тобто тюркським) народом (до 200 000 наметів) у 950 р.» (Бартольд В. В. История культурной жизни Туркестана, с. 73).
(обратно) 112Полювання у монгольських і тюркських народів мало першочергове військово-господарське значення. Військове тому, що було своєрідними маневрами, військовим навчанням – тренуванням; господарське тому, що слугувало одним з основних джерел продовольства. Правила полювання були чітко встановлені в Ясі Чингізхана; у Сельджукідів теж був мисливський кодекс «Книга полювання» – Шікар-намає.
(обратно) 113Етимологія слова «уйгур», як і пояснення са-моназв усіх інших народів і племен, про які тут піде мова, були широко розповсюджені в народі у вигляді переказів-легенд, звідки вони потрапили у письмові джерела. Ці народні етимології виникли вже у ті часи, коли істинне значення кожного такого імені забулося, а так як тюркські народи, як і інші, які зберігали родоплемінну організацію, тримали в колективній пам'яті роду-племені свій, як правило фантастичний, родовід, то природно, що пояснення самоназви було головною складовою частиною такого родоводу.
(обратно) 114Переказ про те, що Огуз у ранній молодості прийняв іслам і що це послугувало приводом до ворожнечі, а потім і до війни між ним і його батьком, Кара-ханом, довго побутувало в середовищі тюркських племен.
(обратно) 115Цей термін пов'язаний з назвою народу (джурджані), який захопив у ХII ст. увесь північний Китай і заснував північно-китайську імперію Цзінь.
(обратно) 116Як свідчать Плано Карпіні і Рубрук, монголи доволі рано знали повозки двох родів (Владимирцов Б. Я. Общ. строй монголов, с. 41–42).
(обратно) 117В Анатолії досі зберігається гарба (двохколісна) на високих суцільних дерев'яних колесах, яка називається канли.
(обратно) 118Іт-Барак, за Рашід-ад-діном, – назва одного з ворожих Огуз-ханові племен. Арабське написання імені українською мовою транскрибується по-різному: Борак; Бурак – узбецький царевич, внук Урус-хана, з яким воював Тимур (Бартольд В. В. Улугбек и его время, с. 75). Ті обставини, що Іт-Барак у Абу-л-Газі не плем'я, а цар, можна пояснити так: поруч з легендою про царя Барака йому були відомі також і історичні персони з таким іменем. Він знав про Чагатаіда Барака, що вторгся у 1269–1270 pp. на територію Південного Туркменістану.
(обратно) 119Дружини і родини у походах монголів і тюрків – звичне явище. «Чагатаї в державі Тимура брали у похід із собою і дружин, і дітей, і стада» (Бартольд В. В. Улугбек и его время, с. 24).
(обратно) 120Ріка Тін –
