Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану - Олексій Анатолійович Кононенко

Так називалася значна степова територія, від верхів'я Сирдар'ї і майже до гирла Дунаю. У різні часи різні частини цієї великої території позначалися цим терміном. Термін Дешт-і кипчак зустрічається вже на початку XI ст.

У XIV ст. цей термін був рівнозначний Туркестану і Мавераннахру; це видно з того, що Тимур у 1391 p. y відомому Карсакпайському написі називає себе «султаном Турану».

З часів глибокої давнини і до монгольських часів титул хорезмшах вживався до правителів Хорезму. Навіть тюрок Алтунташ, якого Махмуд призначив правителем Хорезму, носив цей титул (Баршольд В. В. Туркестан, т. II, с. 294, 295). Ібн-ал-Асір, Абу-л-Феда та інші арабські історики називають хорезмшахами усіх правителів цієї країни.

Джебенойон і Субеетай (Субедей) – бахадур – двоє з чотирьох наивірніших і наивідданіших соратників Чингізхана; були направлені Чингізханом для переслідування хорезмшаха Мухаммеда.

Слово «султан» з часів узбеків (XV ст.) у Середній Азії почало означати «царевич, нащадок Чингізхана» (Баршольд В. В. Церемониал при дворе узбекских ханов в XVII в., с. 304).

Іштяки, тобто остяки, так іменували башкирів деякі тюркські народи.

Уруг – у монгольських народів (urux – urug) – має значення «нащадок», «пагін даного роду»; у тюркських народів – «рід».

Саін-хан («славний хан») – прізвисько знаменитого Бату (Батия).

Терміну «мангит» східних хронік у руських літописах відповідає термін «нагай» – ногай. «І пріідоша нагаї, преже реченния Мангити…» («История о Казанском царстве», с. 8). Мангити – монгольського походження. Відомо, що у XVI ст. мангити-ногаї кочували по нижній течії Яїка, пізніше вони мешкали у степовій частині Криму, на північному Кавказі і в Середній Азії. Узбеки і казахи ногаями називають волзьких татар. Мангитами нині називається одне з узбекських племен (Баршольд В. В. История тур. – монг. народов, с. 18).

Калмик або калмак – так тюрки називали західних монголів, які складалися з киреїв (караїтів) і найманів (Аристов H. A. Заметки, с. 33).

У кінці XVI ст. туркмени під натиском ногайців були змушені піти з Мангишлаку; у 30-х роках XVII ст. туркмени, повернулися в Мангишлак, і разом з тими, що залишалися там, були витіснені калмиками, які у 1632 р. під проводом Хо-Орлоєка, відтіснивши ногайців, розмістилися в низинах Волги (Пальмов Н. Н. Этюды по истории приволжских калмыков, ч. І, XVII, 6, с. 5–8).

Порівняння «світ – караван-сарай» широко розповсюджене у мусульманській моралістичній літературі (Бертельс Е. Э. Хибитал хакаик Ахмада Югнаки, с 43).

Туран вживається як синонім слова Туркестан.

Даруга – слово монгольське, похідне від дієслова «даруху» – «давити»; цей термін співставний з терміном «баскак» («давити»). У монголів це слово вживалося частіше у формі «дардхачі». Термін «даруга» (як і інші історичні терміни) у різні часи і у різних народів мав далеко не однакове значення; найчастіше цим терміном називалися правителі – намісники міста чи області (Вельяминов-Зернов В. В. Исследование о касимовских царях и царевичах, ч. І, с 29).

Тур – середньовічна назва гірської