Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
57 Див. прим. 97 до циклу «Басни Харьковскія».
58 Очевидно, Сковорода має на думці слова: Скверны^ъ же й блбіи^ъ влсней СЗрицлйсА, шбХч<ж же севе ко Б/і гочтїгс (Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 4: 7).
59 Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 24: 28. Пор.: йд^жє бо аціе вХдетъ трХпъ, таліш соверХтсА ор/ій. Див. також: йд^жє т^/іо, таліш соверХтсА й ор/ій (Євангелія від св. Луки 17: 37).
60 Див. прим. 19 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».
61 Сковорода має на думці Біблію, алегорично витлумачуючи сюжет про Маріам із 12-ої глави Четвертої книги Мойсеєвої: Числа.
62 Див.: Книга Суддів 12: 6.
63 Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 10: 24. Пор.: докб/гЬ дХшы h<jlua в^Є/И/ієшн.
64 Див. 19-у байку Сковороди «Нетопыр и два птенца - Горлицын и Голубинин».
65 Можливо, це парафраза Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 24: 5. Пор.: кб/ів доврй дб/ии твой, ыкшве, Й кХфЫ ТВОА, ЇЙ/ІЮ.
66 Дзеркало було улюбленим образом українських барокових письменників, зокрема Кирила Ставровецького, Мелетія Смотрицького, Іоаникія Галятовського, Антонія Радивиловського, Симеона Полоцького, Інокентія Гізеля, Лазаря Барановича, Дмитра Туптала, Стефана Яворського, Івана Максимовича, Михайла Козачинського, Феофілакта Лопатинського, Феофана Прокоповича, Йоасафа Кроковського, Паїсія Величковського та інших. Його рясно вживали передовсім у ході богословських тлумачень таїнства святої євхаристії: Христос є цілим під особою хліба в цілій гостїї й цілий у щонайменшій її частинці так само, як обличчя людини є цілим у цілому дзеркалі та в кожній окремій частинці, коли дзеркало розлітається на друзки. Саме в цьому сенсі Сковорода вживає "дзеркальну" символіку в своїй ранній латиномовній поезії «Про святу вечерю, або Про вічність» («De sacra caena, seu aetemitate»). Крім того, за допомогою цього образу Сковорода пробує окреслити єство матерії, "істинного чоловіка" та Біблії, котрі відбивають Божу Премудрість так само, як частинки розбитого дзеркала - людське обличчя. Зрештою, дзеркало багато важить для Сковороди й тоді, коли мова заходить про ідею себепізнання.
67 Образ дзеркала як ніщоти, здатної породжувати примари сущого, робить його міцно прив'язаним до "ванітативного" мотиву [пор.: Hernas Cz. Barok. - Warszawa, 1980. - S. 86; докладніше див.: УшкаловА. Григорій Сковорода і антична культура. - Харків, 1997. -С. 53-68]. Власне кажучи, пишно вбрана панночка, яка милується собою перед дзеркалом, - це усталена барокова емблема самої марноти [див.: Емвлемы и сѵмволы из-бранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. XXI].
68 Див. прим. 1 до діалогу «Наркісс».
69 Євангелія від св. Луки 19: 9.
70 Сковорода має на думці слова: Око рХгукіфеесА отцХ й домждлкіфее старости /штерни, дл йстбргнХтъ є врлнове СЗ деврЇА (Книга Притч Соломонових ЗО: 17).
71 Неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового 43: 12. Пор.: s'b/iib прекрлснл сіаніе/ИЪ
СВОЙ/ИЪ.
72 Можливо, Сковорода має на думці приказку: "Ні к селу, ні к город)/' [Номис, № 7650]; "Ни к селу, ни к городу" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. -С. 637].
73 Фраза B/idroKpSr/id ліка шб/ілкшвъ зринає в Книзі Премудрості Соломонової 5: 21.
74 Див. прим. 92 до циклу «Сад божественных пѣсней».
75 Пор.: "Боязливого сина мати не плаче" [Номис, № 9294]. Сковорода любив повторювати цю приказку, мавши на думці передовсім богобоязливість - чесноту, яка обіймає дуже високий щабель у християнській ієрархії вартостей. Скажімо, Касіян Сакович уважав "боязнь Божую" за першу серед таких чеснот християнина, як "трезвость", "чуйность", "статечность", "чистость" [див.: Сакович К. Вѣршѣ на жалосный потреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в ХѴІ-ХѴІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. -С. 49]. Тим часом Пантелеймон Кульчицький розглядав її у низці так званих "моральних" чеснот [див.: KulczyckiP. Tresc theologiczney nauki obyczayney. - Poczaiow, 1787. - S. 152], хоч, як правило, і філософи [див.: Козачинский М. Книга третья. Нравственная фило-софия, или Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. - С. 375-404],
і богослови [див.: Начатки догмато-нравоучителнаго богословія. - Почаїв, 1770. - С. 25] розташовували на цьому щаблі тільки розважливість, мужність, поміркованість та справедливість. Іноді богобоязливість ставили навіть побіч "богословських" чеснот: віри, надії та любові. Наприклад, Антоній Радивиловський казав: "Кто маєт познанє себе самого, таковый боязнь Божію, любов, вѣру, надѣю и иныи цноты заховати может..." [Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 623].
76 Дія - старша донька Давана, яка мала слабкі очі (див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 29: 16), протиставлена тут "вельми вродливій з обличчя" Ревеці (Перша книга Мойсеєва: Буття 24: 16) - сестрі Давана, майбутній дружині Ісаака й матері Ісава та Якова. Джерело, до якого вона зійшла, в символічному сенсі означало Божу Премудрість, "сходження вниз до якої ріврозначне сходженню вгору" (Філон Олександрійський. Про нащадків Каїна, 136) [Филон Александрийский. Толкования Ветхого Завета. - Москва, 2002. - С. 280-281]. Крім того, слабка на очі Дія протиставлена тут Клеопі та Дуці, яким